Особливості лікування хворих на рак гортані

Одержано 8.10.2024
Прийнято до друку 22.10.2024

DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.56-4.33508

ВСТУП

За даними Національного канцер-реєстру України, у 2021 р. захворюваність на рак гортані становила 4,4 на 100 тис. населення. Кількість зареєстрованих випадків пухлини гортані у 2021 та 2022 рр. становила 1540 та 1422 відповідно. Найчастіше на рак гортані страждають особи віком від 55 до 75 років. Протягом останнього десятиріччя серед осіб, що вперше звернулися до лікаря, з І–ІІ стадією виявляють (31,6–34,5)% хворих на рак гортані. Однак у (59,5–63,2)% пацієнтів цю патологію діагностують уже при поширених формах захворювання [1–2]. Ступінь ураження пухлинним процесом при первинному зверненні хворих є одним з головних параметрів визначення прогнозу для осіб з раком гортані. Певною мірою це впливає на вибір методу лікування таких хворих: хірургічного втручання, променевої терапії (ПТ) та хімієтерапії (ХТ) у вигляді монотерапії чи комбінованого їх використання. Призначення консервативного лікування на першому етапі дозволяє у певного відсотка хворих зберегти орган.

МЕТА

Визначення ефективності призначення на першому етапі хірургічного чи консервативного лікування хворих на рак гортані.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ

Протягом 2018–2022 рр. обстежили, пролікували та спостерігали 253 хворих на рак гортані. Вік пацієнтів — від 22 до 81 років (середній вік — 59,5 року). За локалізацією пухлин гортані був такий розподіл: голосникового відділу гортані — у 151 особи, надголосникового відділу гортані — у 102 хворих. Визначення стадії захворювання проводили за даними комп’ютерної томографії (КТ) або магнітно-резонансної томографії (МРТ) шиї з внутрішньовенним болюсним введенням контрастної речовини та результатів ультразвукового дослідження (УЗД) ЛВ шиї.

Усіх хворих на рак гортані розподілено на 2 групи: хірургічного (Х) та консервативного (К) лікування на першому етапі. У групі Х проводилися такі хірургічні втручання: хордектомія, фронто-латеральна резекція гортані за Леру — Робером, вертикальна резекція гортані із сегментарним або з субтотальним видаленням пластинки щитовидного хряща та ларингектомія [3–4]. При регіонарному метастатичному ураженні ЛВ шиї проводили шийні дисекції: консервативну або радикальну (операцію Крайля). Залежно від стадії, поширеності пухлини та чистоти країв резекції призначався курс післяопераційної ПТ. У групі К на першому етапі проводили хімієпроменеву терапію, а при залишковій пухлині в подальшому — хірургічне втручання.

Застосування протипухлинних лікарських засобів включало проведення системної неоад’ювантної поліхімієтерапії (ПХТ) та поєднаної ХТ під час ПТ. Неоад’ювантний курс хімієтерапевтичного лікування складався з 3 циклів ПХТ за схемою: паклітаксел у дозі 175 мг/м² + карбоплатин 350 мг/м² (або цисплатин 100 мг/м²) у першу добу. Перерва між циклами неоад’ювантної ПХТ становила 21 добу. При неефективності 2 циклів неоад’ювантної ХТ 3-й цикл неоад’ювантної ХТ не проводився, а призначали ПТ, хімієпроменеве або хірургічне лікування.

Після курсу неоад’ювантної ПХТ оцінювався результат і призначалося комбіноване лікування, що включало проведення ПТ самостійно, хімієпроменеве або хірургічне лікування.

Курс ПТ проводився в онкоцентрах на лінійних прискорювачах з разовою осередковою дозою по 2 Гр/добу, 5 днів/тиж до досягнення сумарної осередкової дози (СОД) у (66–70) Гр. Курс ПТ після операції з чистими краями резекції — за тією ж методикою до досягнення СОД у 55 Гр. Поєднана ХТ під час променевого лікування була системною. Схема ХТ: цисплатин (100 мг/м²) у 1-шу добу 1-го етапу ПТ та 2-ге введення — через 21 добу.

Ефективність лікування хворих оцінювали за ступенем регресу пухлини через 3 тиж як після курсу неоад’ювантної ПХТ, так і після комбінованого лікування на підставі КТ-досліджень і наявності залишкової пухлини та рецидиву за RECIST 1.1 [5]. Результат лікування хворих визначали за даними безрецидивної та загальної виживаності.

Статистична обробка отриманих даних проводилася за непараметричними методами: U, χ², точним методом Фішера. Показник виживаності пацієнтів без рецидиву, після комбінованого лікування вивчався за методом Каплана — Меєра [6].

РЕЗУЛЬТАТИ

Поширеність пухлини у пацієнтів із раком гортані І стадії наявна у 36 хворих, ІІ стадії — у 91 особи. ІІІ стадію виявлено у 109 хворих, серед яких у 88 (81%) випадках встановлено рак, який відповідав категорії T3N0M0. IV стадію зафіксовано у 17 осіб.

Гістологічна будова пухлин в обстежених хворих на рак гортані була представлена плоскоклітинним раком різного ступеня диференціювання: помірно диференційований — у 5 (2%), незроговілий — у 74 (29%) та зроговілий — у 174 (69%) пацієнтів. Відмічено, що у голосниковому відділі гортані переважали новоутворення зі зроговілою формою раку — у 73% випадків. Також зазначено вищий відсоток випадків незроговілої форми раку в надголосниковому відділі (51%) проти 25% пухлин з такою диференціацією в голосниковому відділі гортані.

При аналізі даних щодо диференційованості раку між групами хворих Х та К помічено статистично достовірну різницю (табл. 1). Так, зроговілу форму новоутворення зафіксовано у більшості випадків у голосниковому відділі гортані, а незроговіла форма раку була більш притаманна пухлинам надголосникового відділу гортані (χ²=10,079; р <0,05).

Підтверджено наші попередні спостереження щодо зв’язку розвитку регіонарних метастазів при локалізації первинного осередку раку в різних відділах гортані [7–8]. Так, формування новоутворення в надголосниковому відділі гортані зафіксовано у 45 (18%) випадках, у голосниковому відділі гортані — у 208 (82%) випадках. При цьому регіонарні метастази у ЛВ шиї при раку надголосникового відділу гортані виявлені у 23 (51%) випадках проти 15 (7%) при раку голосникового відділу (табл. 2). Тобто метастазування у ЛВ шиї було істотно характернішим для раку надголосникового відділу гортані (χ²=55,859; р <0,05).

Ефективність лікування хворих на рак гортані протягом 3 років дало визначення їх безподійної (без розвитку рецидивів чи метастазування) та загальної виживаності (табл. 3, рис. 1–2).

Випадки подій, рецидивів чи метастазування, раку у групі Х відмічали у 47 хворих, метастазування у ЛВ шиї — у 12, поєднання рецидиву та регіонарних метастазів — у 2, віддалені метастази в легені — у 2 хворих. У групі К рецидиви пухлини виявлені у 45 осіб та по 5 випадків з метастазуванням у ЛВ шиї і поєднанням рецидиву з регіонарним метастазуванням новоутворення. Також у цій групі зафіксовані по 1 випадку віддалених метастазів у легені, печінку та поєднання рецидиву пухлини з регіонарним (у ЛВ шиї) та віддаленим (легені та головний мозок) метастазуванням.

Безподійна виживаність хворих на рак гортані за 3 роки становила 60% у групі Х та 44% у групі К (див. рис. 1).

Протягом 3 років спостережень безподійна виживаність між обома групами хворих на рак гортані була статистично відмінною. У хірургічній групі цей показник був вищий, ніж у групі з консервативним лікуванням хворих (χ²=8,104; р <0,05). Крім того, у цій групі не було досягнуто медіани безподійної виживаності. У групі з консервативним лікуванням хворих медіани безподійної виживаності досягнуто через 21 міс після закінчення їх терапії.

Слід відмітити, що випадки подій, рецидивів чи метастазування, раку голосникового відділу гортані переважали у групі К порівняно з групою Х і становили 37 (59%) проти 59 (41%) подій (χ²=5,751; р <0,05). Найбільша кількість таких подій відмічалася у 1-й рік після проведеного лікування хворих на рак голосникового відділу гортані (див. табл. 3). Таку істотну відмінність зафіксовано між цими групами, К та Х, за 1-й рік спостережень, і вона становила 28 (45%) проти 36 (25%) випадків (χ²=7,934; р <0,05). Тобто безподійна виживаність хворих на рак голосникового відділу гортані була істотно вищою після їх хірургічного лікування. У цієї категорії пацієнтів відмічено меншу кількість рецидивів чи регіонарного метастазування новоутворення порівняно з групою тотожних хворих, що проходили консервативне лікування.

Відмінності між досліджуваними групами у безподійній виживаності хворих на рак надголосникового відділу гортані були іншими. Як при хірургічному, так і при консервативному лікуванні пацієнтів з раком надголосникового відділу гортані рецидиви чи регіонарне метастазування онкопатології протягом року не стали статистично достовірними.

Проте у хірургічній групі за 1-й рік спостереження безподійна виживаність була вищою при раку голосникового відділу (χ²=5,179; р <0,05). Можливо, на такий результат вплинула невелика кількість спостережень випадків раку надголосникового відділу гортані. На нашу думку, при пухлині надголосникового відділу доцільніше розпочинати лікування хворих з консервативної терапії. На це опосередковано може вказувати частіше регіонарне метастазування раку такої локалізації через більш розвинену судинну сітку. Як зазначалося вище, більш притаманні цьому відділу гортані випадки незроговілої форми раку, яка чутлива до консервативних методів терапії. Усі ці зазначені ознаки меншою мірою відмічалися при раку голосникового відділу гортані. При спостереженні протягом 3 років після хірургічного втручання була вищою безподійна виживаність пацієнтів з раком голосникового відділу порівняно з випадками новоутворення надголосникового відділу гортані.

Щодо загальної виживаності хворих на рак гортані, після їхнього лікування ніякої відмінності не зафіксовано. За час спостереження 29 осіб померли від раку гортані: 14 випадків у групі Х та 15 — у групі К. Від інших причин (пневмонії, які були пов’язані з епідемією на COVID-19, дорожньо-транспортні пригоди) померло 4 особи. Загальна виживаність хворих на рак гортані була статистично однаковою в обох групах: при хірургічному — 90,0%, а при консервативному лікуванні — 78,2% (χ²=2,846; р >0,05).

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що зроговіла форма раку відмічалася в більшості випадків у голосниковому відділі гортані, а незроговіла форма раку була більш притаманна пухлинам надголосникового відділу гортані (χ²=10,079; р  <0,05).

2. Метастазування у ЛВ шиї було істотно характернішим для раку надголосникового відділу гортані і становило 23 (51%) випадків проти 15 (7%) випадків при пухлині голос­никового відділу (χ²=55,859; р <0,05).

3. 3-річна безподійна виживаність хворих на рак гортані в групі пацієнтів з хірургічним втручанням була статистично вищою, ніж після консервативного лікування, і становила 60% та 44% відповідно (χ²=8,104; р <0,05).

4. Загальна 3-річна виживаність хворих в обох групах статистично не відрізнялася.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Федоренко, З. П., Сумкіна, О. В., Горох, Є. Л., & Гулак, Л. О. (2023). Рак в Україні, 2021–2022. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби. Бюлетень Національного канцер-реєстру України. (Vol. 24). Кропивницький: Поліум.

2. Федоренко, З. П., Сумкіна, О. В., Горох, Є. Л., & Гулак, Л. О. (2024). Рак в Україні, 2022–2023. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби. Бюлетень Національного канцер-реєстру України. (Vol. 25). Кропивницький: Поліум.

3. Цыганов, А. И., & Бухман, Л. А. (1976). Функциональные резекции гортани при раке. Київ: Здоров’я.

4. Лукач, Е. В, & Сережко, Ю. О. (2020). Київська школа відкритої резекції гортані. Київ: Фоліант.

5. Сережко, Ю. А. (2019). Составление диагноза в ЛОР-онкологии. Справочное руководство. Київ: Фоліант.

6. Glantz, S. (1999). Medical-biologich. Practice.

7. Лукач, Е. В., Сережко, Ю. О., Клочков, Є. І., Стрежак, В. В., Цимбалюк, Є. М., & Діхтярук, В. Я. (2021). Деякі аспекти консервативного лікування хворих на рак гортані. Оториноларингологія, 5, 27–33.

8. Лукач, Е. В., Сережко, Ю. О., Клочков, Є. І., Стрежак, В. В., Діхтярук, В. Я., & Цимбалюк, Є. М. (2022). Результати комбінованому лікуванні хворих на рак гортані при різних варіантах послідовності консервативного та хірургічного його компонентів. Український науково-медичний молодіжний журнал, 130(2), 16.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code