Оцінка якості життя хворих на рак слизової оболонки дна ротової порожнини та язика при використанні модифікованого шкірно-м’язового клаптя великого грудного м’яза для заміщення післяопераційних дефектів

Одержано 01.04.2024
Прийнято до друку 15.04.2024

DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.54-2.32497

ВСТУП

Лікування хворих на плоскоклітинний рак язика та слизової оболонки дна ротової порожнини залишається важливим завданням. На жаль, особи зі злоякісними новоутвореннями ротової порожнини звертаються по медичну допомогу на пізніх стадіях захворювання. За даними Національного канцер-реєстру України, на момент встановлення діагнозу у понад 50% пацієнтів виявляють ІІІ–ІV стадії онкопатології [1].

Стандартом лікування хворих на плоскоклітинний рак ротової порожнини залишається хірургічне лікування з ад’ювантною ПТ або ХПТ [2].

На ранніх стадіях можливе проведення резекції язика або дна ротової порожнини, що не потребує пластичного заміщення.

Місцево-поширений рак ротової порожнини є показанням до виконання комбінованих і розширених операцій, що призводять до функціональних порушень мовлення, ковтання, жування та дихання. Це, зі свого боку, потребує проведення одномоментних реконструктивних втручань [3, 4].

Незважаючи на велику кількість наукових публікацій, що оцінюють методи пластичного заміщення дефектів голови та шиї, все ще бракує даних про відмінності якості життя хворих при застосуванні різних типів тканинних клаптів. Насправді концепція оцінки якості життя та функціонального статусу у пацієнтів з онкопатологією голови та шиї є суперечливою і немає консенсусу щодо їх об’єктивної оцінки. Інструментами, що використовуються найчастіше, є опитувальні анкети, проте вони не є специфічними та чутливими для оцінки функціональних аспектів, які розглядаються при використанні різних реконструктивних методик. Тим не менш, кілька досліджень дають певні підказки, за допомогою яких можна розпочати порівняння якості життя хворих у процесі використання різних реконструктивних методик, рухаючись від одного типу дефекту до іншого [5, 6].

Мета: дослідити якість життя пацієнтів з онкопатологією язика та слизової оболонки дна ротової порожнини, у яких використано модифікований ШМКВГМ для усунення субтотальних дефектів язика та глибоких дефектів дна ротової порожнини.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Нами проаналізовані результати лікування 72 хворих з новоутвореннями язика, дна ротової порожнини, яким проведено радикальне видалення первинної пухлини з хірургічним втручанням на лімфатичних колекторах шиї та пластичним заміщенням післяопераційних дефектівШМКВГМ. З метою усунення недоліків стандартного ШМКВГМ нами була використана модифікована методика забору цього клаптя, яка передбачає селективне виділення судинної ніжки клаптя, що дозволяє збільшити дугу його ротації та зберегти ключичну і частково грудинно-реброву частини великого грудного м’яза, що дозволяє мінімізувати функціональні порушення плечового поясу, деформацію донорської ділянки та зменшити об’єм переміщеної м’язової тканини в ділянці шиї.

Для пластичного усунення субтотальних дефектів язика використовували модифікований ШМКВГМ з вертикально орієнтованою шкірною частиною, а для заміщення глибоких дефектів дна ротової порожнини — з горизонтально орієнтованою шкірною частиною.

Пластичне заміщення субтотальних дефектів язика регіонарним модифікованим ШМКВГМ виконано у 38 хворих, з яких чоловіків — 33 (86,8%), а жінок — 5 (13,2%). Середній вік пацієнтів становив 56,5±8,9 років. Стадію III діагностовано у 16 (42,1%) осіб, стадію IV (57,9%) — у 22 пацієнтів. За критерієм «T» розподіл наступний: T3 встановлено у 27 (71,1%) хворих, T4 — у 11 (28,9%). Розподіл за критерієм «N»: N0 діагностовано у 8 (21,1%) хворих, N1 — у 13 (34,2%), N2 — у 17 (44,7%).

Надомогіоїдна шийна дисекція виконана у 9 (23,7%) осіб, радикальна модифікована шийна дисекція — у 26 (68,4%), радикальна шийна дисекція — у 3 (7,9%). Шийну лімфодисекцію на стороні первинної пухлини проведено у 8 (21,1%) пацієнтів, білатеральну — у 30 (78,9%). Крайову резекцію нижньої щелепи виконано у 10 (26,3%) хворих. Ад’ювантну променеву терапію (ПТ) отримали 25 (65,8%) пацієнтів, хіміопроменеву (ХПТ) — 13 (34,2%).

Пластичне усунення глибоких дефектів дна ротової порожнини модифікованим ШМКВГМ виконано у 34 хворих, з яких чоловіків — 33 (97,1%), жінок — 1 (2,9%). Середній вік пацієнтів становив 56,5±8,8 років.

Плоскоклітинний рак слизової оболонки дна ротової порожнини встановлено у 28 (82,4%) пацієнтів, слизової оболонки нижньої щелепи — у 6 (17,6%) хворих. III стадію діагностовано у 13 (38,2%) осіб, IV стадію — у 21 (61,8%) хворого.

За критерієм «T» розподіл наступний: T3 встановлено у 15 (44,1%) осіб, T4 — у 19 (55,9%) випадках. Розподіл за критерієм «N»: N0 діагностовано у 14 (41,2%) хворих, N1 — у 9 (26,5%), N2 — у 11 (32,4%).

Надомогіоїдну шийну дисекцію виконано у 13 (38,2%) осіб, радикальну модифіковану шийну дисекцію — у 18 (52,9%), радикальну шийну дисекцію — у 3 (8,8%) випадках. Шийну лімфодисекцію на стороні первинної пухлини проведено у 8 (23,5%) пацієнтів, білатеральну — у 26 (76,5%) випадках. Крайову резекцію нижньої щелепи виконано у 31 (91,2%) хворого, сегментарну — у 3 (8,8%). Ад’ювантну ПТ отримав 21 (61,8%) пацієнт, ХПТ — 13 (38,2%) осіб.

Оцінка якості життя хворих проводилася за опитувальником якості життя Вашингтонського університету UW-QOL v4 [7].

Показники та їх бальна оцінка представлені в таблиці.

Якість життя хворих оцінювалася через 6 та 12 міс після хірургічного лікування.

Пластичне заміщення субтотального дефекту язика модифікованим ШМКВГМ

У дослідженні використовували модифікований ШМКВГМ з вертикально орієнтованою шкірною частиною.

На першому етапі хірургічного втручання однією бригадою хірургів проводили шийну лімфодисекцію, іншою — забір модифікованого ШМКВГМ. Трансоральним доступом субтотальну резекцію язика виконували при локалізації пухлини в оральній частині язика. З доступом через парамедіанну мандибулотомію субтотальну резекцію язика виконували при значному поширенні пухлини на корінь язика. Далі проводили пластичне усунення субтотального дефекту язика.

Виділення тканинного клаптя проводили наступним чином. Розмір модифікованого ШМКВГМ планували відповідно до розмірів дефекту язика. Шкірну частину тканинного клаптя окреслювали вертикально в проєкції великого грудного м’яза між сосково-ареолярним комплексом та грудиною. Шкіру над прямим м’язом живота у склад тканинного клаптя не включали. Згідно з наміченими межами тканинного клаптя виконували розтин шкіри, підшкірної жирової клітковини до великого грудного м’яза. Від верхнього краю шкірної частини клаптя розтин шкіри продовжували за ходом грудної гілки торакоакроміальної артерії до передньої пахвової складки. Тканини відсепаровували в сторони субфасціально. Прикріплення грудного м’яза до ребер та нижньої частини грудини пересікали. Шкірну частину тканинного клаптя підшивали окремими швами до м’яза для уникнення пошкодження м’язово-шкірних перфорантів. Дисекцію клаптя проводили в дистально-проксимальному напрямку між великим та малим грудними м’язами, послідовно пересікаючи м’язові волокна. Треті міжреберні перфоранти внутрішньої грудної артерії включали у клапоть, перев’язуючи та пересікаючи їх безпосередньо в місці виходу з грудної стінки. Включення зазначених перфорантів дозволяє покращити кровопостачання дистальних відділів шкірної частини тканинного клаптя через анастомози між внутрішньою грудною та торакоакроміальною артеріями. На внутрішній поверхні великого грудного м’яза візуалізували грудну гілку торакоакроміальної артерії.

Далі дисекцію проводили за модифікованою методикою. М’язові волокна пересікали вертикально до рівня, де чітко ідентифікуються кінцеві відділи грудної гілки торакоакроміальної артерії. Великий грудний м’яз пересікали горизонтально, зберігаючи цілісність його ключичної частини та частково грудинно-ребрової частини. Судинну «ніжку» виділяли селективно під збереженою частиною великого грудного м’яза до місця її відходження від пахвових судин (рис. 1).

Після перев’язки перфорантів торакоакроміальної артерії до ключичної частини м’яза пересікали ключично-грудну фасцію, горизонтально розсікали грудний м’яз по нижньому краю ключиці та формували тунель. Модифікований ШМКВГМ проводили до дефекту через підм’язовий тунель на передній грудній стінці, над ключицею та через підшкірний тунель на шиї. Далі проводили реконструкцію язика. Рану в донорській ділянці закривали місцевими тканинами. Результат пластичного усунення субтотального дефекту язика модифікованим ШМКВГМ представлено на рис. 2.

Пластичне заміщення глибокого дефекту дна ротової порожнини модифікованим ШМКВГМ

У дослідженні використовували модифікований ШМКВГМ з горизонтально орієнтованою шкірною частиною. Клапоть використовували для заміщення глибоких дефектів дна ротової порожнини (з резекцією щелепно-під’язикового м’яза та інших надпід’язикових м’язів).

На першому етапі хірургічного втручання однією бригадою хірургів проводили шийну лімфодисекцію, іншою — забір модифікованого ШМКВГМ. Трансоральним доступом проводили резекцію дна ротової порожнини. При поширенні первинної пухлини на слизову оболонку нижньої щелепи чи ближче 5 мм до її альвеолярного краю виконували крайову резекцію нижньої щелепи. У разі наявної кісткової деструкції, що поширювалася на мозковий шар кістки або щільного прилягання первинної пухлини до тіла нижньої щелепи, проводили її сегментарну резекцію. Для резекції нижньої щелепи використовували сагітальну пилку. Далі виконували пластичне заміщення дефекту дна ротової порожнини.

Виділення тканинного клаптя проводили в наступний спосіб. Розмір модифікованого ШМКВГМ планували відповідно до розмірів дефекту дна ротової порожнини. Шкірну частину тканинного клаптя окреслювали горизонтально під сосково-ареолярним комплексом. Шкіру над прямим м’язом живота у склад модифікованого ШМКВГМ не включали.

Після виділення горизонтально орієнтованої шкірно-м’язової частини тканинного клаптя подальшу його дисек­цію проводили аналогічно дисекції вертикально орієнтованого модифікованого ШМКВГМ.

Транспозицію модифікованого ШМКВГМ до дефекту проводили субмандибулярно. У разі сегментарного дефекту нижньої щелепи використовували поєднання модифікованого ШМКВГМ з титановим імплантатом. Донорську ділянку закривали первинно місцевими тканинами. Результат пластичного заміщення глибокого дефекту дна ротової порожнини модифікованим ШМКВГМ представлено на рис. 3.

Статистичний аналіз результатів дослідження проведено з використанням пакета EZR v. 1.40 (R statistical software version 3.4.3, R Foundation for Statistical Computing, Vienna, Austria, 2019).

Для представлення кількісних ознак розраховували середнє значення показника (X) та його середньоквадратичне відхилення (±SD), для представлення якісних — частоту ознаки (%). При порівнянні кількісних ознак у двох групах використано критерій Стьюдента (у випадку нормального закону розподілу) або W-критерій Вілкоксона (у випадку закону розподілу, відмінного від нормального), перевірку розподілу на нормальність проводили за критерієм Шапіро — Уілка. Для порівняння якісних показників використано критерій хі-квадрат (з урахуванням поправки Йєйтса).

РЕЗУЛЬТАТИ

Пластичне заміщення субтотальних дефектів язика з використанням модифікованого ШМКВГМ виконано у 38 хворих

В аналізі тривалості хірургічних втручань встановлено, що середня тривалість операції у пацієнтів, яким пластичне заміщення субтотальних дефектів язика проводили із використанням модифікованого ШМКВГМ, становила 6,03±0,19 год. Середній термін стаціонарного лікування становив 14,5±1,5 діб.

У результатах аналізу ускладнень після пересадки тканинних клаптів зафіксовано нижченаведені результати. У 3 (7,9%) хворих розвинувся крайовий некроз дистальної частини клаптя, що не потребувало додаткового хірургічного втручання; тотальних та часткових некрозів модифікованого ШМКВГМ у пацієнтів цієї групи не виявляли. Отже, частота розвитку ускладнень після пересадки клаптів становила 7,9%.

Ускладнення в реципієнтній ділянці наведені нижче. Розходження країв післяопераційної рани та формування оростом у пацієнтів, яким заміщення половинних дефектів язика проводили модифікованим ШМКВГМ, не відмічали.

У 1 (2,6%) пацієнта відмічено утворення слинної нориці, у 1 (2,6%) — гематому та ще у 1 (2,6%) — місцеве інфекційне ускладнення. Слинна нориця закрилася самостійно на тлі промивання 0,05% розчином хлоргексидину біглюконату. Загалом частота ускладнень у реципієнтній ділянці становила 7,8%.

Ускладнення в донорській ділянці наведені нижче. У 3 (7,9%) пацієнтів констатовано порушення функції плеча (приведення) на стороні забору ШМКВГМ. Інших ускладнень у хворих цієї групи не виявлено. Отже, частота розвитку ускладнень у донорській ділянці становила 7,9%.

Якість життя хворих оцінювали за опитувальником UW-QOL v4. Значення показників якості життя у хворих, яким пластичне заміщення субтотальних дефектів язика проводили регіонарним модифікованим ШМКВГМ, представлено на рис. 4, 5.

Виявлено статистично значуще підвищення показників смаку (p=0,005) та слини (p=0,005) через 12 міс після хірургічного лікування порівняно зі значенням через 6 міс, що пов’язано зі зменшенням вираженості променевих реакцій. За іншими показниками якості життя статистично значущої їх зміни через 12 міс після реконструктивної операції порівняно зі значенням через 6 міс не виявлено (p >0,05 для усіх порівнянь).

5-річна загальна виживаність хворих, яким пластичне заміщення субтотальних дефектів язика виконано модифікованим ШМКВГМ, становила (54,3±8,2) %.

Пластичне заміщення глибоких дефектів дна ротової порожнини з використанням модифікованого ШМКВГМ виконано у 34 хворих

За результатами аналізу тривалості хірургічних втручань встановлено, що середня тривалість операції у пацієнтів, яким пластичне усунення глибоких дефектів дна ротової порожнини проводили із застосуванням модифікованого ШМКВГМ, становила (5,77±0,23) год. Середній термін стаціонарного лікування становив (15,4±1,2) діб.

В аналізі ускладнень після пересадки тканинних клаптів зафіксовано такі результати: у 1 (2,9%) хворого відмічали частковий некроз клаптя, у 2 (5,9%) — крайовий некроз клаптя. Після проведення некректомії рани загоїлися вторинним натягом. Тотального некрозу клаптів у пацієнтів даної групи не спостерігали. Отже, частота розвитку ускладнень після пересадки ШМКВГМ становила 8,8%.

Ускладнення в реципієнтній ділянці: у 1 (2,9%) хворого утворилася слинна нориця, у 3 (8,8%) — гематома в ділянці післяопераційної рани. Слинна нориця закрилася самостійно на тлі промивання 0,05% розчином хлоргексидину біглюконату. Розходження країв післяопераційної рани, інфекційних ускладнень та формування оростом у пацієнтів цієї групи не відмічали. Загалом частота розвитку ускладнень у реципієнтній ділянці становила 11,7%.

Ускладнення в донорській ділянці: у 3 (8,8%) пацієнтів констатовано порушення функції плеча (приведення) на стороні забору модифікованого ШМКВГМ. Інших ускладнень у осіб цієї групи не відмічали. Отже, частота розвитку ускладнень у донорській ділянці становила 8,8%.

Якість життя хворих оцінювали за опитувальником якості життя Вашингтонського університету UW-QOL v4.

Значення показників якості життя хворих, яким пластичне заміщення глибоких дефектів дна ротової порожнини проведено модифікованим ШМКВГМ, представлено на рис. 6, 7.

Виявлено статистично значуще підвищення показників смаку (p=0,02) та слини (p=0,008) через 12 міс після хірургічного лікування порівняно зі значенням через 6 міс. За іншими показниками якості життя статистично значущої зміни через 12 міс після операції порівняно зі значенням через 6 міс не зафіксовано (p >0,05 для усіх порівнянь).

5-річна загальна виживаність хворих, яким усунення глибоких дефектів дна ротової порожнини виконано модифікованим ШМКВГМ, становила (50,0±8,8) %.

ОБГОВОРЕННЯ

Протягом багатьох десятиріч поспіль ШМКВГМ вважався робочим вибором номер один для пластичного заміщення операційних дефектів голови та шиї, однак з розвит­ком мікрохірургії та широким впровадженням вільних васкуляризованих клаптів, останніми роками його роль зводиться до «рятівного» клаптя після невдалої мікрохірургічної реконструкції [8–10].

Проте, на нашу думку, модифікований ШМКВГМ, який позбавлений суттєвих недоліків стандартного клаптя великого грудного м’яза, може бути застосований для пластичного усунення окремих типів дефектів голови та шиї, забезпечуючи при цьому зіставні показники функціонального статусу та якості життя хворих порівняно з вільними васкуляризованими клаптями.

Цікаві дані представили C.Y. Hsing та співавт. У 2011 р. вони повідомили про свій досвід роботи з 491 хворим на рак ротової порожнини, 100 з яких заповнили опитувальник якості життя. Вони не виявили суттєвої різниці в загальній якості життя між пацієнтами, у яких використовували ШМКВГМ, порівняно з вільними васкуляризованими клаптями, а також не виявили відмінностей у показниках опитувальника якості життя щодо болю, зовнішнього вигляду, активності, відпочинку, ковтання, жування, смаку, слини або занепокоєння. Тим не менш вони повідомили про достовірні відмінності між групами вільного васкуляризованого клаптя та ШМКВГМ у мовленні, рухомості плеча та настрою з кращими результатами для групи вільного клаптя [11].

J.P. O’Neill та співавт. у 2010 р. опублікували порівняння між вільним променевим клаптем передпліччя та ШМКВГМ при усуненні 128 дефектів ротової порожнини та ротоглотки. У своєму звіті вони зазначили, що, хоча не було виявлено відмінностей у харчуванні чи соціальній адаптації, лише 22,2% пацієнтів, яким реконструкція проведена за допомогою ШМКВГМ, були задоволені своїм мовленням порівняно з 53,1% пацієнтів, яким застосовувався вільний променевий клапоть передпліччя [12].

У порівнянні з дослідженням Hsing C.Y. та співавт. у нашому дослідженні показник рухомості плеча був 69,7 та 70,7 балів, а у дослідженні Hsing C.Y. та співавт. — 50,5 балів. Отримані вищі бали в нашому дослідженні ми пояснюємо тим, що ШМКВГМ виділяли з селективним виділенням судинної «ніжки», зберігаючи ключичну та частково грудинно-реброву частини м’яза, що, на нашу думку, дозволило зберегти більш повноцінну функціональну рухомість плечового поясу верхньої кінцівки та, відповідно, отримати вищий бал опитувальника. Також, за опитувальником якості життя в нашому дослідженні ми відмічаємо порівняно вищий показник мовлення — 60,7 та 77,9 балів, а у дослідженні Hsing C.Y. та співав­т. — 44,7 балів. У цьому випадку ми можемо пояснити це вагомим зменшенням прив’язки рухомої частини язика до великого обтяжливого масиву ніжки клаптя грудного м’яза за рахунок модифікації виділення клаптя виключно на судинній «ніжці». У свою чергу, краща мобільність язика дозволила, на наш погляд, отримати вищі значення показника жування у порівнянні з наведеними даними Hsing C.Y. та співавт. (48,3 та 56,9 балів проти 33,6 балів).

Отже, модифікований ШМКВГМ потребує перегляду, оскільки відомі натепер дослідження порівнювали якість життя хворих при застосуванні вільних васкуляризованих клаптів та стандартного ШМКВГМ. Крім того, у вищевикладених дослідженнях порівнювали усі дефекти ротової порожнини в цілому, а не конкретний тип дефекту, що не дає можливості визначити переваги порівнюваних реконструктивних методик. Наприклад, показник рухомості плеча не пов’язаний з типом дефекту, тому в нашому дослідженні його значення практично не відрізнялися: 69,7 та 70,7 балів. У той час, як показники мовлення та жування суттєво відрізнялися для субтотальних дефектів язика та глибоких дефектів дна ротової порожнини — (60,7 та 77,9 балів) та (48,3 та 56,9 балів) відповідно.

Таким чином, оцінка якості життя після пластичного заміщення кожного окремого типу дефекту різними васкуляризованими тканинними клаптями дозволить у перспективі порівнювати одержані результати та обирати оптимальну реконструктивну методику.

ВИСНОВКИ

1. Опитувальник якості життя Вашингтонського університету UW-QOL v4 є інструментом, який дозволяє оцінити якість життя хворих після радикального хірургічного лікування та пластичного заміщення операційних дефектів ротової порожнини.

2. Використання модифікованого ШМКВГМ для пластичного заміщення субтотальних дефектів язика за опитувальником якості життя Вашингтонського університету дозволяє досягнути наступних показників якості життя: біль на рівні (75±11,4), зовнішній вигляд — (69,2±10,8), активність — (72,5±12), відпочинок — (72,5±7,6), ковтання — (58,5±22,1), жування — (48,3±9,1), мовлення — (60,7±17,2), плече — (70,7±20,2), смак — (64,7±13,8), слина — (60,7±17,2), настрій — (71,7±15,7), занепокоєння — (70,7±10,8), загальні питання: А (52,5±13,7), В (55,3±8,6), С (59,3±14,4) балів.

3. Застосування модифікованого ШМКВГМ для пластичного заміщення глибоких дефектів дна ротової порожнини за опитувальником якості життя Вашингтонського університету дозволяє досягнути наступних показників якості життя: біль на рівні (73,3±18,8), зовнішній вигляд — (68,1±11,4), активність — (75,9±12,5), відпочинок — (72,4±10,2), ковтання — (77,6±7,7), жування — (56,9±17,5), мовлення — (77,9±16,8), плече — (69,7±19,7), смак — (64,5±14), слина — (59±18,2), настрій — (76,7±6,4), занепокоєння — (74,1±10,5), загальні питання: А (53,4±11), В (55,2±8,7), С (60±12) балів.

4. Необхідні подальші дослідження щодо порівняння якості життя хворих при застосуванні різних васкуляризованих тканинних клаптів для заміщення окремих типів дефектів ротової порожнини з метою визначення оптимальної реконструктивної методики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Федоренко, З. П., Сумкіна, О. В., Горох, Є. Л., & Гулак, Л. О. (2023). Рак в Україні, 2021–2022. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби. Бюлетень Національного канцер-реєстру України. (Vol. 24). Кропивницький: Поліум.

2. Дубров, С. О., Кравець, О. В., Галайчук, І. Й., Гринь, Н. В., Крулько, С. І., … Чуба, В. Я. (2023). Уніфікований клінічний протокол первинної та спеціалізованої медичної допомоги «Рак ротової порожнини». Retrieved from http://www.dec.gov.ua/ wp-content/uploads/ 2023/10/1831_20102023_ukpmd_rtp.pdf.

3. Kim, D., & Li, R. (2019). Contemporary Treatment of Locally Advanced Oral Cancer. Current Treatment Options in Oncology, 20(4), 32. doi: 10.1007/s11864-019-0631-8.

4. Patel, S. Y., Meram, A. T., & Kim, D. D. (2019). Soft tissue reconstruction for head and neck ablative defects. Oral and Maxillofacial Surgery Clinics of North America, 31(1), 39–68. doi: 10.1016/j.coms.2018.08.004.

5. Zhang, P. P., Meng, L., Shen, J., Liu, H., Zhang, J., Xiang, X., & Yan, Y. B. (2018). Free radial forearm flap and anterolateral thigh flap for reconstruction of hemiglossectomy defects: A comparison of quality of life. Journal of CranioMaxillofacial Surgery, 46(12), 2157–2163. doi: 10.1016/j.jcms.2018.10.006.

6. Bussu, F., Gallus, R., Navach, V., Bruschini, R., Tagliabue, M., Almadori, G., & Calabrese, L. (2014). Contemporary role of pectoralis major regional flaps in head and neck surgery. ACTA Otorhinolaryngologica Italica, 34(5), 327–341. Retrieved from http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4299159/#:~:text=Since%201984%2C%20a%20variant%20of,%2F%20oropharyngeal%20defects%205%2D9.

7. Rogers, S. N., Gwanne, S., Lowe, D., Humphris, G., Yueh, B., & Weymuller, E. A. (2002). The addition of mood and anxiety domains to the University of Washington quality of life scale. Journal of Head and Neck, 24(6), 521–529. doi: 10.1002/hed.10106.

8. Bogado, J. L., Souza, F. G., & Dedivitis, R. A. (2017). The pectoralis major musculocutaneous flap in head and neck cancer reconstruction. Global Surgery, 3(2), 1–3. doi: 10.15761/GOS.1000152.

9. Shah, G. H., Mistry, M., & Pandit, J. (2016). Pectoralis Major Myocutaneous Flap in Head and Neck Reconstruction : An Experience in 100 Consecutive Cases. National Journal of Integrated Research in Medicine, 10(4), 66–69. nicpd.ac.in/ojs-/index.php/njirm/article/view/2537/2277.

10. Singh, G., Kumar, A., Gupta, A. K., Agrawa, A., & Chandel, S. (2022). Role and Reliability of Pectoralis Major Myocutaneous Flap in Oro Facial Reconstruction. The Traumaxilla, 1(2–3), 100–104. doi.org/10.1177/26323273221078220.

11. Hsing, C. Y., Wong, Y. K., Wang, C. P., Wang, C. C., Jiang, R. S., Chen, F. J., & Liu, S. A. (2011). Comparison between free flap and pectoralis major pedicled flap for reconstruction in oral cavity cancer patients — a quality of life analysis. Oral Oncology, 47(6), 522–527. doi: 10.1016/j.oraloncology.2011.03.024.

12. O’Neill, J. P., Shine, N., Eadie, P. A., Beausang, E., & Timon, C. (2010). Free tissue transfer versus pedicled flap reconstruction of head and neck malignancy defects. Irish Journal of Medical Science, 179(3), 337–343. doi: 10.1007/s11845-010-0468-4.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code