Роль внутрішньочеревної аерозольної хіміотерапії під тиском (PIPAC) у лікуванні перитонеального карциноматозу раку шлунка: систематичний огляд

Одержано 25.03.2024
Прийнято до друку 15.04.2024

DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.54-2.32351

ВСТУП

РШ посідає 6-те місце у світі за поширеністю та залишається однією з головних причин смертності пацієнтів від онкологічних захворювань. Згідно з даними GLOBOCAN Cancer Network станом на 2020 р. захворюваність на РШ в Україні становить 6,1–8,5 хворих серед жінок та ≥16,4 серед чоловіків на 100 000 осіб [1]. Відповідно до даних Національного канцер-реєстру України, не дивлячись на зниження показника загальної захворюваності порівняно з 2019 р. (−18,7%), у 2020 р. виявлено 6072 нових випадки захворювання на РШ, з яких 44,8% усіх осіб мали IV стадію захворювання, а 52,8%, тобто 3206 пацієнтів, не прожили і року від моменту встановлення діагнозу, загальна кількість померлих становила 4580 осіб [2]. Така незатишна статистика зумовлена насамперед відсутністю симптоматики на ранніх стадіях хвороби, її агресивним перебігом, недостатньою обізнаністю населення, відсутністю державних скринінгових програм, реєстрації сучасних препаратів з доведеною ефективністю, безпекою для пацієнта та доказовою базою. Це є дуже значущою соціально-економічною проблемою, яка потребує пошуків шляхів розв’язання, так як віддалені результати лікування все ще залишаються вкрай незадовільними.

Для РШ простежується чітка кореляція між стадією захворювання і загальною виживаністю пацієнтів. Найгіршим прогностичним критерієм перебігу хвороби є віддалене метастазування, яке у 50% випадків трапляється у вигляді ПК. На сьогодні медіана виживаності пацієнтів з вперше діагностованим ПК РШ становить 3–6 міс [3–7]. Сучасними лікувальними протоколами передбачене призначення системної паліативної хіміотерапії пацієнтам у відповідному загальному стані в діапазоні 0–2 за шкалою Східної кооперативної онкологічної групи (Eastern Cooperative Oncology Group — ECOG) з додаванням таргетної або імунної терапії в розвинених країнах, в яких відповідні препарати зареєстровані, однак такі схеми мають доволі обмежену ефективність і на лікування відповідає тільки 14–25% усіх випадків [8–10]. Крім того, кишкова непрохідність та асцит, спричинені ПК, значно погіршують якість життя пацієнтів [11]. Застосування системної терапії у зменшенні вираженості симптомів перитонеального карциноматозу не досягло значного успіху. За даними досліджень, основними причинами резистентності ПК до системної терапії є зміни екстрацелюлярної архітектури, асоційовані з мезотеліально-мезенхімальним переходом перитонеальних фібробластів, та знижена перитонеальна васкуляризація [12–14].

У дослідженнях з використанням перитонеального діалізу встановлено, що розмір та гідрофільна природа більшості неопластичних агентів перешкоджає їх транс­перитонеальній абсорбції, тим самим підвищуючи концентрацію останніх у черевній порожнині порівняно з плазмою крові [15, 16]. На наступному етапі досліджень, направленому на інтраперитонеальне застосування антинеопластичних лікарських засобів, зафіксовано, що гіпертермія зумовлює цитостатичний ефект [17]. Це відкриття спричинило появу найбільш популярного методу лікування ПК — HIPEC. Найчастіше HIPEC проводиться в комбінації з циторедуктивною хірургією як метод терапії вторинного ПК або первинних злоякісних новоутворень очеревини [18, 19].

Лікарські засоби, у яких не виявлено значних синергічних ефектів з гіпертермічною дією, таких як паклітаксел, застосовують в інший спосіб — NIPEC. На відміну від HIPEC, NIPEC проводиться як у комбінації з циторедуктивною хірургією, так і в амбулаторних умовах у якості паліативної терапії для пацієнтів, що не є кандидатами для хірургічного лікування [20].

Однак концентрація антинеопластичного агента в черевній порожнині не являється єдиним критерієм ефективності внутрішньочеревної терапії. Основними лімітувальними факторами NIPEC та HIPEC є ускладнена експозиція діючої речовини у важкодоступних місцях, її нерівномірний розподіл та потреба в адекватній циторедукції для забезпечення трансперитонеальної проникності діючої речовини [10].

Адекватна циторедукція, тобто резекція всіх макроскопічних вторинних вогнищ (оцінка повноти циторедукції (Completeness of Cytoreduction — CC) на рівні 0), необхідна для забезпечення ефективної внутрішньочеревної дії антинеопластичного агента [21, 22]. PIPAC розроблено для усунення цих обмежень. У доклінічних дослідженнях зафіксовано, що аерозольні частки діючої речовини в PIPAC призводять до більш рівномірного розподілу препарату в черевній порожнині порівняно з HIPEC [23, 24].

До додаткових переваг PIPAC належать тиск карбоперитонеуму, що забезпечує більшу проникність діючої речовини у вторинні вогнища та більш рівномірний розподіл антинеопластичного агента (рис. 1–2) [25, 26]. Процедура виконується малоінвазивним шляхом, що дозволяє скоротити тривалість перебування пацієнта в стаціонарі, зменшити вираженість болю, асоційованого з хірургічним доступом, та покращити якість життя, при цьому, як правило, хворий продовжує отримувати системну хіміотерапію [27, 28].

МЕТОДИ

Систематичний огляд проведено за допомогою пошуку в базах даних MEDLINE, Cochrane та Embase досліджень, опублікованих до 30 грудня 2023 р., ключові слова пошуку включали такі терміни: «PIPAC», «peritoneal carcinomatosis», «gastric cancer».

ОБГОВОРЕННЯ

Вибір препаратів

Першими препаратами, використаними для проведення PIPAC, були оксаліплатин та комбінація цисплатину і доксорубіцину. Ці хіміопрепарати найчастіше обирали для проведення HIPEC через їх відносно низьку кількість побічних явищ, синергізм з гіпертермією і відсутність специфічності до клітинного циклу пухлини [29].

Дослідження ескалації доз антинеопластичних агентів при PIPAC проведено для цисплатину (до 30 мг/м²), доксорубіцину (до 6 мг/м²) та оксаліплатину (до 135 мг/м²), однак більшість клінічних досліджень, що проводяться зараз, використовують більш стандартизовані дозування [30, 31].

Кількість та тяжкість перебігу побічних подій безпосередньо впливають на якість життя пацієнта та його здатність толерувати наступні курси поліхіміотерапії (ПХТ). У більшості досліджень, спрямованих на порівняння оксаліплатину з доксорубіцином у комбінації з цисплатином, звітували про підвищення больових відчуттів після процедури у групі оксаліплатину. За результатами проспективного моноцентрового дослідження PIPAC-OPC2 підвищена частота споживання опіоїдних анальгетиків відмічалася у групі оксаліплатину порівняно з доксорубіцином та цисплатином. У ретроспективному дослідженні, спрямованому на визначення ефективності PIPAC в лікуванні ПК колоректального раку, встановлено, що помірний та виражений біль з тяжким перебігом після PIPAC частіше виявляли в групі оксаліплатину, ніж цисплатину та доксорубіцину. Загрозливим побічним ефектом PIPAC, який фіксують лише під час застосування оксаліплатину, є гострий перитонеальний склероз, що призводить до механічної кишкової непрохідності [29, 32, 53].

Поточні дослідження І фази вивчають застосування NAB-паклітакселу, іринотекану та імунотерапевтичних лікарських засобів при PIPAC, хоча переважна більшість з них проводяться за межами Європи [33, 34].

У більшості клінічних досліджень, спрямованих на визначення ефективності PIPAC у лікуванні перитонеального карциноматозу РШ, усе ж використана схема доксорубіцин/цисплатин у зв’язку з відносно низьким відсотком побічних явищ та позитивними результатами попередніх досліджень (табл. 1).

Порівняння HIPEC та PIPAC

Спільні характеристики HIPEC і PIPAC включають потребу в операційній та загальну анестезію, хоча тривалість PIPAC коротша. PIPAC як етап операції займає лише 30 хв порівняно з 60–120 хв, потрібними для проведення HIPEC. Хоча внутрішньочеревний тиск, що досягається при проведенні PIPAC, є фактором, що покращує пенетрацію пухлинної тканини, одночасно він підвищує ризик пошкодження тканин. При дослідженні на тваринах, яким виконано накладання товстокишкового анастомозу, PIPAC порівняно з HIPEC мав вищу, хоч і не достовірну частоту неспроможностей анастомозу (37,5% проти 0%, p=0,20). Водночас у групі PIPAC відмічене більше споживання їжі і менша втрата маси тіла, що може свідчити про кращу якість життя [35].

Концентрація препарату для PIPAC вища, водночас дозування необхідне для проведення процедури значно нижче порівняно з HIPEC, що призводить до меншої абсорбції антинеопластичних агентів у кровотік і, як наслідок, нижчого відсотка побічних явищ [36]. Хоча техніку виконання лапароскопічної HIPEC у комбінації з циторедукцією опубліковано ще у 2018 р., HIPEC традиційно виконується відкритим шляхом, отже, має вищу тривалість перебування в лікарні та періоду, необхідного для повного відновлення [37]. Загальний рівень ускладнень після HIPEC + CRS (Cytoreductive surgery — циторедуктивна операція) сягає 55%, здебільшого визначається об’ємом CRS, при цьому інфекційні ускладнення становлять значну частину серед загального числа [38]. Тривалість госпіталізації після HIPEC коливається в широкому діапазоні й також асоційована з об’ємом CRS і ступенем ускладнень [39]. Зі свого боку, PIPAC зазвичай потребує перебування в стаціонарі від 1 до 3 діб та навіть може виконуватися в якості амбулаторної процедури, однак дані стосовно використання PIPAC у комбінації з CRS відсутні [32].

Ускладнення PIPAC

Відсоток ускладнень під час або після проведення PIPAC варіює від 0 до 62% та залежить від ретельності відбору пацієнтів та досвіду центру [31, 36, 40, 41]. Серед ускладнень, асоційованих з проведенням PIPAC, зазначено целюліт, фасциїт, кишкова непрохідність, плевральний випіт, флегмона передньої черевної стінки та перфорація стінки порожнистого органа, спричинена виконанням хірургічного доступу, проте ці ускладнення є загальнохірургічними і безпосередньо не пов’язані з процедурою PIPAC [36, 41–43]. Про унікальні тяжкі ускладнення, такі як перитонеальний склероз, повідомлялося рідко і лише після застосування оксаліплатину [31].

Важливо зазначити, що більшість пацієнтів, залучених у ранні дослідження PIPAC, мали поширене метастатичне ураження очеревини, що підвищувало загальний ризик ускладнень. Також слід пам’ятати про анестезіологічні ускладнення, пов’язані з підвищенням внутрішньочеревного тиску та розвитком можливих алергічних реакцій [27, 44]. Подібно до HIPEC, важливо пам’ятати про потенційні ускладнення, пов’язані з прийомом хіміопрепаратів. У доклінічних дослідженнях, проведених на тваринах після застосування високих доз цисплатину, відмічена тяжка форма тубулярного некрозу нирок.

Крім того, повідомлялося про нейтропенію, анемію, панкреатит, трансамініт, нудоту, втому та біль у животі як незначні ускладнення [30, 31, 45].

Предметом дискусії є місце PIPAC у лікуванні пацієнтів з онкопатологією та його комбінації із системною терапією. Більшість досліджень, присвячених PIPAC, проводилися у пацієнтів із прогресуванням метастатичного ураження очеревини на системній хіміотерапії, відповідно ці пацієнти не були визначені як кандидати для CRS/HIPEC.

Аналогічно дослідженням HIPEC виник інтерес використання PIPAC у якості профілактичного методу під час радикальних операцій у пацієнтів з підвищеним ризиком перитонеального рецидиву. В одному з таких досліджень, присвяченому РШ, не виявили підвищення частоти розвитку ускладнень у разі додавання профілактичного PIPAC під час гастректомії з лімфаденектомією D2 [45]. Ще одним з можливих методів є проведення PIPAC при неоад’ювантній терапії перед HIPEC + CRS. Дослідження такої методики охоплювало 406 пацієнтів, яким проводили PIPAC через ПК декількох типів зло^­якісних новоутворень, 21 пацієнта (5%) визнано кандидатом на проведення CRS/HIPEC у зв’язку з регресією вторинних вогнищ на тлі проведення PIPAC. У 20 з 21 пацієнтів досягнуто 0–1 бал відповідно до CC score [46].

Найвищий показник конверсії після 3 сеансів PIPAC поєднано із системною хіміотерапією на CRS/HIPEC становив 14%. У 146 пацієнтів у цьому дослідженні середній показник індексу ПК становив 16, а 7-місячна безрецидивна виживаність — 67% [47].

Незалежно від того, чи використовується PIPAC у якості неоад’ювантної, ад’ювантної або паліативної терапії, він є ефективним методом внутрішньочеревної терапії перитонеального карциноматозу різних первинних локалізацій.

РЕЗУЛЬТАТИ

У більшості досліджень PIPAC, які охоплювали пацієнтів з РШ, застосовували комбінацію цисплатину в дозі 7,5 мг/м² і доксорубіцину в дозі 1,5 мг/м². Медіана кількості процедур PIPAC, які отримували пацієнти під час цих досліджень, становила від 1,5 до 3, а медіана PCI в непрофілактичних дослідженнях — від 10 до 20 (рис. 3, 4, табл. 2). Більшість досліджень дозволяли проводити постійну системну хіміотерапію, хоча схему визначено лише в одному дослідженні. Частота ускладнень після PIPAC становила від 0 до 37,5%, а смертність — від 0 до 8,3%. За наявними даними, PRGS (peritoneal regression grading score — оцінка перитонеальної регресії) і загальна виживаність пацієнтів, які пройшли щонайменше 2 курси лікування PIPAC, становили 40–83% і 15–16 міс відповідно. Повна патологічна відповідь була рідкісною, але її зафіксовано у 1 пацієнта в дослідженнях S. Rotolo та співавт. і F. Struller та співавт. [42, 47]. Також виявлено, що PCI не завжди корелює з PRGS [43]. У дослідженні F. Tidadini та співавт. додавання PIPAC збільшило загальну виживаність з моменту встановлення діагнозу ПК (12,8 міс vs 9,1; p=0,056) і сприяло зменшенню середньої кількості днів госпіталізації протягом 6 міс після встановлення діагнозу ПК (2 доби vs 11, p=0,04) без будь-якого значного збільшення частоти ускладнень (p=0,62) [48]. Злоякісний асцит є поширеною проблемою для пацієнтів з ПК РШ. За даними I. Gockel та співавт., стабілізацію або зменшення об’єму асциту встановлено у 79% осіб [49], за даними M. Alyami та співавт., повне зникнення асциту зафіксовано у 50% пацієнтів [50, 51].

Наразі опубліковано лише 1 клінічне дослідження, присвячене профілактичному PIPAC після лапароскопічної гастректомії з лімфаденектомією D2 через пухлини підвищеного ризику (перснеподібноклітинна карцинома/T3+/N+/cyt+). Усі пацієнти, крім одного, отримали неоад’ювантну хіміотерапію, 15 з 21 хворого — ад’ювантну хіміотерапію. Один пацієнт мав позитивні результати цитологічного дослідження змивів з черевної порожнини на початку операції, але жоден з пацієнтів не мав позитивного результату цитологічного дослідження після проведення PIPAC. Ці та вищенаведені дані дозволяють припустити, що PIPAC може проводитися в якості методу конверсії позитивних перитонеальних змивів. Частота ускладнень не відрізнялася від середньої частоти ускладнень після лапароскопічної гастректомії з лімфаденектомією D2. 2 пацієнти (9,5%) мали гострий перебіг ускладнень, серед яких 1 — неспроможність стравохідно-тонкокишкового анастомозу і 1 — неспроможність кукси дванадцятипалої кишки [45]. Серед інших ускладнень траплялися: нейтропенія (4,7%), закреп (4,7%) і помірний біль (42,8%). Загалом, PIPAC поєднано з гастректомією або як самостійна процедура є безпечною і потенційно корисною в лікуванні РШ.

ВИСНОВКИ

ПК РШ — складна проблема, яка потребує персоналізованого та мультидисциплінарного підходу. PIPAC як методика лікування перитонеального карциноматозу потребує більш детального вивчення, але вже може застосовуватися у ретельно відібраних пацієнтів. Не дивлячись на поки що відсутні критерії чіткої селекції пацієнтів для цієї процедури, PIPAC у якості додаткового методу внутрішньочеревної хіміотерапії без підвищеного ризику розвитку хірургічних ускладнень залишається багатообіцяючим. Крім того, підвищена проникність пухлинної тканини під дією тиску дозволить розширити вибір хіміо­терапевтичних препаратів, які можна застосовувати в PIPAC, що може відкрити можливість внутрішньочеревної хіміотерапії для ще більшої групи пацієнтів. Хоча повна відповідь на PIPAC поки що є рідкісним явищем, подовження виживаності з покращенням якості життя є метою, вартою подальших досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ferlay, J., Ervik, M., Lam, F., Laversanne, M., Colombet, M., Mery, L., & Bray, F. (2024). Global Cancer Observatory: Cancer Today (version 1.1). Lyon, France: International Agency for Research on Cancer. Available from: gco.iarc.who.int/today.

2. Yarema, R., Оhorchak, М., Hyrya, P., Kovalchuk, Y., Safiyan, V., Karelin, I., … Fetsych, Т. (2020). Gastric cancer with peritoneal metastases: Efficiency of standard treatment methods. World Journal of Gastrointestinal Oncology, 12(5), 569–581. doi: 10.4251/wjgo.v12.i5.569.

3. Patel, T. H., & Cecchini, M. (2020). Targeted Therapies in Advanced Gastric Cancer. Current Treatment Options in Oncology, 21(9), 70. doi: 10.1007/s11864-020-00774-4. PMID: 32725377.

4. Tan, Z. (2019). Recent Advances in the Surgical Treatment of Advanced Gastric Cancer. Medical Science Monitor, 25, 3537–3541. doi: 10.12659/MSM.916475.

5. Rijken, A., Lurvink, R. J., Luyer, M. D. P., Nieuwenhuijzen, G. A. P., van Erning, F. N., van Sandick, J. W., & de Hingh, I. H. J. T. (2021). The Burden of Peritoneal Metastases from Gastric Cancer: A Systematic Review on the Incidence, Risk Factors and Survival. Journal of Clinical Medicine, 10(21), 4882. doi: 10.3390/jcm10214882.

6. Wang, Z., Chen, J. Q., Liu, J. L., & Tian, L. (2019). Issues on peritoneal metastasis of gastric cancer: an update. World Journal of Surgical Oncology, 17(1), 215. doi: 10.1186/s12957-019-1761-y.

7. Baba, H., Yamamoto, M., Endo, K., Ikeda, Y., Toh, Y., Kohnoe, S., & Okamura, T. (2003). Clinical efficacy of S-1 combined with cisplatin for advanced gastric cancer. Gastric Cancer, 6(1), 45–49. doi:10.1007/s10120-003-0222-y.

8. Ross, P., Nicolson, M., Cunningham, D., Valle, J., Seymour, M., Harper, P., … Norman, A. (2002). Prospective randomized trial comparing mitomycin, cisplatin, and protracted venous-infusion fluorouracil (PVI 5-FU) With epirubicin, cisplatin, and PVI 5-FU in advanced esophagogastric cancer. Journal of Clinical Oncology, 20(8), 1996–2004. doi: 10.1200/JCO.2002.08.105.

9. Preusser, P., Wilke, H., Achterrath, W., Fink, U., Lenaz, L., Heinicke, A., … Buente, H. (1989). Phase II study with the combination etoposide, doxorubicin, and cisplatin in advanced measurable gastric cancer. Journal of Clinical Oncology, 7(9), 1310–1317. doi: 10.1200/JCO.1989.7.9.1310. PMID: 2671287.

10. Lambert, L. A., & Wiseman, J. (2018). Palliative Management of Peritoneal Metastases. Annals of Surgery oncology, 25(8), 2165–2171. doi: 10.1245/s10434-018-6335-7.

11. Bootsma, S., Bijlsma, M. F., & Vermeulen, L. (2023). The molecular biology of peritoneal metastatic disease. EMBO Molecular Medicine, 15(3), e15914. doi: 10.15252/emmm.202215914.

12. Sandoval, P., Jiménez-Heffernan, J. A., Rynne-Vidal, Á., Pérez-Lozano, M. L., Gilsanz, Á., Ruiz-Carpio, V., … López-Cabrera, M. (2013). Carcinoma-associated fibroblasts derive from mesothelial cells via mesothelial-to-mesenchymal transition in peritoneal metastasis. Journal of Pathology, 231(4), 517–531. doi: 10.1002/path.4281.

13. Li, J., & Guo, T. (2022). Role of Peritoneal Mesothelial Cells in the Progression of Peritoneal Metastases. Cancers (Basel), 14(12), 2856. doi: 10.3390/cancers14122856.

14. Dedrick, R. L., Myers, C. E., Bungay, P. M., & DeVita, V. T. Jr. (1978). Pharmacokinetic rationale for peritoneal drug administration in the treatment of ovarian cancer. Cancer Treatment Reports, 62(1), 1–11.

15. Flessner, M. F. (1996). Small-solute transport across specific peritoneal tissue surfaces in the rat. Journal of the American Society of Nephrology, 7(2), 225–233. doi: 10.1681/ASN.V72225. PMID: 8785391.

16. Spratt, J. S., Adcock, R. A., Muskovin, M., Sherrill, W., & McKeown, J. (1980). Clinical delivery system for intraperitoneal hyperthermic chemotherapy. Cancer Research, 40(2), 256–260.

17. Harper, M. M., Kim, J., & Pandalai, P. K. (2022). Current Trends in Cytoreductive Surgery (CRS) and Hyperthermic Intraperitoneal Chemotherapy (HIPEC) for Peritoneal Disease from Appendiceal and Colorectal Malignancies. Journal of Clinical Medicine, 11(10), 2840. doi: 10.3390/jcm11102840.

18. Kusamura, S., Dominique, E., Baratti, D., Younan, R., & Deraco, M. (2008). Drugs, carrier solutions and temperature in hyperthermic intraperitoneal chemotherapy. Annals of Surgery oncology, 98(4), 247–252. doi: 10.1002/jso.21051.

19. Sugarbaker, P. H. (2017). Normothermic intraperitoneal chemotherapy long term (NIPEC-LT) in the management of peritoneal surface malignancy, an overview. Pleura and Peritoneum, 2(2), 85–93. doi: 10.1515/pp-2017-0012.

20. Sugarbaker, P. H. (2021). Intraperitoneal paclitaxel: pharmacology, clinical results and future prospects. Journal of Gastrointestinal Oncology, 12(1), S231–S239. doi: 10.21037/jgo-2020-03.

21. Jacquet, P., & Sugarbaker, P. H. (1996). Clinical research methodologies in diagnosis and staging of patients with peritoneal carcinomatosis. Cancer Treatment and Research, 82, 359–374. doi: 10.1007/978-1-4613-1247-5_23.

22. Solass, W., Herbette, A., Schwarz, T., Hetzel, A., Sun, J. S., Dutreix, M., & Reymond, M. A. (2012). Therapeutic approach of human peritoneal carcinomatosis with Dbait in combination with capnoperitoneum: proof of concept. Surgical Endoscopy, 26(3), 847–852. doi: 10.1007/s00464-011-1964-y.

23. Khosrawipour, V., Khosrawipour, T., Kern, A. J., Osma, A., Kabakci, B., Diaz-Carballo, D., … Fakhrian, K. (2016). Distribution pattern and penetration depth of doxorubicin after pressurized intraperitoneal aerosol chemotherapy (PIPAC) in a postmortem swine model. Journal of Cancer Research and Clinical Oncology, 142(11), 2275–2280. doi: 10.1007/s00432-016-2234-0.

24. Esquis, P., Consolo, D., Magnin, G., Pointaire, P., Moretto, P., Ynsa, M. D., … Chauffert, B. (2006). High intra-abdominal pressure enhances the penetration and antitumor effect of intraperitoneal cisplatin on experimental peritoneal carcinomatosis. Annals of Surgery, 244(1), 106–112. doi: 10.1097/01.sla.0000218089.61635.5f.

25. Facy, O., Al Samman, S., Magnin, G., Ghiringhelli, F., Ladoire, S., Chauffert, B., … Ortega-Deballon, P. (2012). High pressure enhances the effect of hyperthermia in intraperitoneal chemotherapy with oxaliplatin: an experimental study. Annals of Surgery, 256(6), 1084–1088. doi: 10.1097/SLA.0b013e3182582b38.

26. Shree, V., Lim, T. J., Lean, L. L., So, B. Y. J., & Kim, G. (2020). Anaesthesia considerations and techniques for Pressurised IntraPeritoneal Aerosol Chemotherapy (PIPAC). Pleura and Peritoneum, 5(4), 20190013. doi: 10.1515/pp-2019-0013.

27. Robella, M., Vaira, M., & De Simone, M. (2016). Safety and feasibility of pressurized intraperitoneal aerosol chemotherapy (PIPAC) associated with systemic chemotherapy: an innovative approach to treat peritoneal carcinomatosis. World Journal of Surgical Oncology, 14, 128. doi: 10.1186/s12957-016-0892-7.

28. Vaira, M., Robella, M., Borsano, A., & De Simone, M. (2016). Single-port access for Pressurized IntraPeritoneal Aerosol Chemotherapy (PIPAC): technique, feasibility and safety. Pleura and Peritoneum, 1(4), 217–222. doi: 10.1515/pp-2016-0021.

29. Nadiradze, G., Horvath, P., Sautkin, Y., Archid, R., Weinreich, F. J., Königsrainer, A., & Reymond, M. A. (2019). Overcoming Drug Resistance by Taking Advantage of Physical Principles: Pressurized Intraperitoneal Aerosol Chemotherapy (PIPAC). Cancers, 12(1), 34. doi: 10.3390/cancers12010034.

30. Kim, G., Tan, H. L., Sundar, R., Lieske, B., Chee, C. E., Ho, J., … So, J. B. Y. (2020). PIPAC-OX: A Phase I Study of Oxaliplatin-Based Pressurized Intraperitoneal Aerosol Chemotherapy in Patients with Peritoneal Metastases. Clinical Cancer Research, 27(7), 1875–1881. doi: 10.1158/1078-0432.CCR-20-2152.

31. Graversen, M., Detlefsen, S., Pfeiffer, P., Lundell, L., & Mortensen, M. B. (2018). Severe peritoneal sclerosis after repeated pressurized intraperitoneal aerosol chemotherapy with oxaliplatin (PIPAC OX): report of two cases and literature survey. Clinical & Experimental Metastasis, 35(3), 103–108. doi: 10.1007/s10585-018-9895-9.

32. Van De Sande, L., Graversen, M., Hubner, M., Pocard, M., Reymond, M., Vaira, M., … Ceelen, W. (2018). Intraperitoneal aerosolization of albumin-stabilized paclitaxel nanoparticles (Abraxane™) for peritoneal carcinomatosis — a phase I first-in-human study. Pleura and Peritoneum, 3(2), 20180112. doi: 10.1515/pp-2018-0112.

33. Lang, N., Diciola, A., Labidi-Galy, I., Ris, F., Di Marco, M., Mach, N., … Hubner, M. (2023). Nab-PIPAC: a phase IB study protocol of intraperitoneal cisplatin and nab-paclitaxel administered by pressurised intraperitoneal aerosol chemotherapy (PIPAC) in the treatment of advanced malignancies confined to the peritoneal cavity. BMJ Open, 13(1), e067691. doi: 10.1136/bmjopen-2022-067691.

34. Tavernier, C., Passot, G., Vassal, O., Allaouchiche, B., Decullier, E., Bakrin, N., … Kepenekian, V. (2020). Pressurized intraperitoneal aerosol chemotherapy (PIPAC) might increase the risk of anastomotic leakage compared to HIPEC: An experimental study. Surgical Endoscopy, 34(7), 2939–2946. doi: 10.1007/s00464-019-07076-3.

35. Giger-Pabst, U., Bucur, P., Roger, S., Falkenstein, T. A., Tabchouri, N., Le Pape, A., … Ouaissi, M. (2019). Comparison of Tissue and Blood Concentrations of Oxaliplatin Administrated by Different Modalities of Intraperitoneal Chemotherapy. Annals of Surgery oncology, 26, 4445–4451. doi: 10.1245/s10434-019-07695-z.

36. Arjona-Sánchez, Á., Rodríguez-Ortiz, L., Rufián-Peña, S., Sánchez-Hidalgo, J. M., & Briceño-Delgado, J. (2018). Laparoscopic approach in complete cytoreductive surgery and hyperthermic intraperitoneal chemotherapy by CO2 closed system in a low grade pseudomyxoma peritonei. Cirugía Española (Engl. Ed.), 96(10), 656–658. doi: 10.1016/j.ciresp.2018.03.013.

37. Gamboa, A. C., Lee, R. M., Turgeon, M. K., Zaidi, M. Y., Kimbrough, C. W., Grotz, T. E., … Staley, C. A. (2020). Implications of Postoperative Complications for Survival After Cytoreductive Surgery and HIPEC: A Multi-Institutional Analysis of the US HIPEC Collaborative. Annals of Surgery oncology, 27(13), 4980–4995. doi: 10.1245/s10434-020-08843-6.

38. Pillinger, N. L., Koh, C. E., Ansari, N., Munoz, P. A., McNamara, S. G., & Steffens, D. (2022). Preoperative cardiopulmonary exercise testing improves risk assessment of morbidity and length of stay following cytoreductive surgery with hyperthermic intraperitoneal chemotherapy. Anaesthesia and Intensive Care, 50(6), 447–456. doi: 10.1177/0310057X211064904.

39. Robella, M., Hubner, M., Sgarbura, O., Reymond, M., Khomiakov, V., di Giorgio, A., … Vaira, M. (2022). ISSPP PIPAC study group. Feasibility and safety of PIPAC combined with additional surgical procedures: PLUS study. European Journal of Surgical Oncology, 48(10), 2212–2217. doi: 10.1016/j.ejso.2022.05.001.

40. Alyami, M., Gagniere, J., Sgarbura, O., Cabelguenne, D., Villeneuve, L., Pezet, D., … Passot, G. (2017). Multicentric initial experience with the use of the pressurized intraperitoneal aerosol chemotherapy (PIPAC) in the management of unresectable peritoneal carcinomatosis. European Journal of Surgical Oncology, 43(11), 2178–2183. doi: 10.1016/j.ejso.2017.09.010.

41. Mehta, S., Kammar, P., Patel, A., Goswami, G., Shaikh, S., Sukumar,V., … Bhatt, A. (2022). Feasibility and Safety of Taxane-PIPAC in Patients with Peritoneal Malignancies-a Retrospective Bi-institutional Study. Indian Journal of Surgical Oncology, 14(1), 1–9. doi: 10.1007/s13193-022-01641-4.

42. Rotolo, S., Ferracci, F., Santullo, F., Lodoli, C., Inzani, F., Abatini, C., … Di Giorgio, A. (2020). Systemic chemotherapy and pressurized intraperitoneal aerosol chemotherapy (PIPAC): A case report of a multimodal treatment for peritoneal metastases of pancreatic origin. International Journal of Surgery Case Reports, 77S, S75–S78. doi: 10.1016/j.ijscr.2020.10.054.

43. Graversen, M., Rouvelas, I., Ainsworth, A. P., Bjarnesen, A. P., Detlefsen, S., Ellebaek, S. B., … Mortensen, M. B.(2023). Feasibility and Safety of Laparoscopic D2 Gastrectomy in Combination with Pressurized Intraperitoneal Aerosol Chemotherapy (PIPAC) in Patients with Gastric Cancer at High Risk of Recurrence-The PIPAC-OPC4 Study. Annals of Surgery oncology, 30(7), 4433–4441. doi: 10.1245/s10434-023-13278-w.

44. Robella, M., De Simone, M., Berchialla, P., Argenziano, M., Borsano, A., Ansari, S., … Vaira, M. (2021). A Phase I Dose Escalation Study of Oxaliplatin, Cisplatin and Doxorubicin Applied as PIPAC in Patients with Peritoneal Carcinomatosis. Cancers (Basel), 13(5), 1060. doi: 10.3390/cancers13051060.

45. Girshally, R., Demtröder, C., Albayrak, N., Zieren, J., Tempfer, C., & Reymond, M. A. (2016). Pressurized intraperitoneal aerosol chemotherapy (PIPAC) as a neoadjuvant therapy before cytoreductive surgery and hyperthermic intraperitoneal chemotherapy. World Journal of Surgical Oncology, 14(1), 253. doi: 10.1186/s12957-016-1008-0.

46. Alyami, M., Mercier, F., Siebert, M., Bonnot, P. E., Laplace, N., Villeneuve, L., … Kepenekian, V. (2019). Unresectable peritoneal metastasis treated by pressurized intraperitoneal aerosol chemotherapy (PIPAC) leading to cytoreductive surgery and hyperthermic intraperitoneal chemotherapy. European Journal of Surgical Oncology, 47(1), 128–133. doi: 10.1016/j.ejso.2019.06.028.

47. Struller, F., Horvath, P., Solass, W., Weinreich, F. J., Strumberg, D., Kokkalis, M. K., … Reymond, M. A. (2019). Pressurized intraperitoneal aerosol chemotherapy with low-dose cisplatin and doxorubicin (PIPAC C/D) in patients with gastric cancer and peritoneal metastasis: a phase II study. Therapeutic Advances in Medical Oncology, 11, 1758835919846402. doi: 10.1177/1758835919846402.

48. Tidadini, F., Abba, J., Quesada, J. L., Baudrant, M., Bonne, A., Foote, A., … Arvieux, C. (2022). Effect of Pressurized Intraperitoneal Aerosol Chemotherapy on the Survival Rate of Patients with Peritoneal Carcinomatosis of Gastric Origin. Journal of Gastrointestinal Cancer, 53, 971–979. doi: 10.1007/s12029-021-00698-8.

49. Gockel, I., Jansen-Winkeln, B., Haase, L., Rhode, P., Mehdorn, M., Niebisch, S., … Thieme, R. (2018). Pressurized Intraperitoneal Aerosol Chemotherapy (PIPAC) in Gastric Cancer Patients with Peritoneal Metastasis (PM): Results of a Single-Center Experience and Register Study. Journal of Gastrointestinal Cancer, 18(4), 379–391. doi: 10.5230/jgc.2018.18.e37.

50. Alyami, M., Bonnot, P. E., Mercier, F., Laplace, N., Villeneuve, L., Passot, G., … Glehen, O. (2021). Pressurized intraperitoneal aerosol chemotherapy (PIPAC) for unresectable peritoneal metastasis from gastric cancer. European Journal of Surgical Oncology, 47(1), 123–127. doi: 10.1016/j.ejso.2020.05.021.

51. Nadiradze, G., Giger-Pabst, U., Zieren, J., Strumberg, D., Solass, W., & Reymond, M. A. (2016). Pressurized Intraperitoneal Aerosol Chemotherapy (PIPAC) with Low-Dose Cisplatin and Doxorubicin in Gastric Peritoneal Metastasis. Journal of Gastrointestinal Surgery, 20(2), 367–373. doi: 10.1007/s11605-015-2995-9.

52. Sindayigaya, R., Dogan, C., Demtröder, C. R., Fischer, B., Karam, E., Buggisch, J. R., … Giger-Pabst, U. (2022). Clinical Outcome for Patients Managed with Low-Dose Cisplatin and Doxorubicin Delivered as Pressurized Intraperitoneal Aerosol Chemotherapy for Unresectable Peritoneal Metastases of Gastric Cancer. Annals of Surgery oncology, 29, 112–123. doi: 10.1245/s10434-021-10860-y.

53. Graversen, M., Detlefsen, S., Ainsworth, A. P., Fristrup, C. W., Knudsen, A. O., Pfeiffer, P., … Mortensen, M. B. (2023). Treatment of Peritoneal Metastasis with Pressurized Intraperitoneal Aerosol Chemotherapy: Results from the Prospective PIPAC-OPC2 Study. Annals of Surgery oncology, 30(5), 2634–2644. doi: 10.1245/s10434-022-13010-0.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code