Аналіз взаємозв’язку між динамікою експресії Ki-67 та динамікою RECIST 1.1 під час проведення неоад’ювантної хіміотерапії раку грудей. Прогнозування морфологічної відповіді
- 1Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради, Україна
- 2Дніпровський державний медичний університет, Україна
Резюме. Вступ. Неоад’ювантна хіміотерапія (НАХТ) відіграє ключову роль у мультидисциплінарному підході до лікування раку молочної залози (РМЗ), спрямованому на контроль пухлинного росту та досягнення повної морфологічної відповіді. Однак виникає питання про ризик селекції агресивніших клонів пухлинних клітин через інтенсивну терапію, що робить визначення прогностичних маркерів перед НАХТ критично важливим для оцінки безрецидивної виживаності. Ki-67, білковий маркер клітинної проліферації, є значущим індикатором агресивності пухлини та ефективності хіміотерапії. Висока експресія Ki-67 може вказувати на більш агресивну форму пухлини, але також на вищу ймовірність ефективної відповіді на хіміотерапію. Важливо, що інформація про експресію Ki-67 поєднано з іншими клінічними та молекулярними факторами може допомогти адаптувати стратегії лікування. Моніторинг змін рівня Ki-67 до і після проведення хіміотерапії може надати важливу інформацію про відповідь пухлини на лікування. Матеріали та методи. У дослідження залучено 114 хворих, що проходили передопераційну хіміотерапію, а метою дослідження є визначення взаємозвʼязку між рентгенологічною та морфологічною відповіддю на лікування шляхом формулювання статистичної гіпотези. Результати. У дослідженні підтверджено кореляцію між динамікою статусу RECIST 1.1 та змінами в експресії Ki-67, акцентовано увагу на їх взаємозалежність як процесів, що відображають ефективність впливу лікування на пухлину. Особливо значущим є зв’язок у пацієнтів групи з люмінальним-В РМЗ, що вказує на важливість аналізу рентгенологічних параметрів як предиктора відповіді на лікування, зниження проліферативної здатності пухлини. Висновки. Ці результати можуть мати достатнє клінічне значення, підкреслюючи необхідність інтеграції даних про розмір пухлини та молекулярні маркери, такі як Ki-67, у процесі оцінки відповіді на НАХТ. Такий підхід дозволяє більш точно прогнозувати результати лікування та адаптувати терапевтичні стратегії до індивідуальних потреб пацієнтів. У дослідженні підтримується використання комплексного підходу до оцінки прогнозу відповіді на лікування у пацієнтів з РМЗ, інтегруючи клінічні, радіологічні та молекулярні параметри, щоб забезпечити найкращу стратегію лікування та підвищити шанси на успіх терапії.
Leave a comment