Лікування пацієнтів з лімфомою Ходжкіна після прогресії: хіміонечутливість, трансплантація та таргетні препарати

Одержано 06.06.2022
Прийнято до друку 28.06.2022

DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.45-1.28702

Вступ

На сьогодні Лімфома Ходжкіна (ЛХ) у світі вважається виліковним захворюванням, оскільки до 90% пацієнтів на ранній стадії та 70–80% на пізніх стадіях досягають тривалої ремісії після першої лінії терапії [1–4]. Захворюваність на ЛХ у світі становить приблизно 2,2 випадку на 100 тис. населення, а летальність хворих до одного року — приблизно 9%.

У близько 15–25% пацієнтів з ЛХ відмічають первинну рефрактерну хворобу або рецидив (ррЛХ) після досягнення відповіді на першу лінію терапії та приблизно у половини з них діагностують хіміонечутливість та/або рецидив після трансплантації.

Згідно з даними Національного канцер-реєстру України захворюваність на ЛХ в Україні становить приблизно 2,4 випадку на 100 тис. населення, летальність хворих до одного року — близько 16,3% [5]. На жаль, в Україні немає достовірних даних щодо загальної кількості пацієнтів з рецидивом ЛХ. Однак, за даними 2 центрів, у 2021 р. прогресування захворювання зареєстровано приблизно у 222 пацієнтів (52% — пізній або ранній рецидив, 48% — первинно-рефрактерні випадки). Згідно з локальною базою даних Національного інституту раку відмічається тенденція до зменшення кількості нових випадків ррЛХ, а саме: 53 у 2015 р. порівняно з 14 випадками у 2021 р.

За останні кілька років значний прогрес у методах лікування сприяв досягненню тривалої виживаності пацієнтів з ррЛХ.

Роль трансплантації аутологічних гемопоетичних стовбурових клітин (Aуто-ГПСК) у пацієнтів з рецидивом або рефрактерним перебігом ЛХ

У ході 2 рандомізованих досліджень було доведено, що для частини пацієнтів з ррЛХ хіміотерапія другої лінії (терапія «спасіння»/salvage) з подальшою високодозовою хіміотерапією (ВДХТ) з ауто-ГПСК дотепер залишається стандартом лікування, що покращує показники рівня безрецидивної виживаності (БРВ) [6–7].

На сьогодні розроблено різноманітні програми комбінації різних видів терапії «спасіння», що включають іфосфамід, карбоплатин та етопозид (ICE); дексаметазон, цитарабін і цисплатин (DHAP); етопозид, метилпреднізолон, цитарабін і цисплатин (ESHAP); гемцитабін, дексаметазон і цисплатин; гемцитабін, вінорельбін і ліпосомальний доксорубіцин (GVD). Саме ці режими є стандартом терапії 2-ї лінії, однак жоден з них не є кращим за інший.

Пацієнти, які досягли повної відповіді на salvage-терапію до ауто-ГПСК, мають кращий клінічний результат порівняно з хворими, які досягли часткової ремісії, або при рецидиві захворювання перейшло в рефрактерну форму. Так, C.H. Moskowitz та співавтори під час аналізу даних 75 пацієнтів виявили значно вищий рівень БРВ та загальної виживаності (ЗВ) у пацієнтів, які відповіли на терапію другої лінії стандартними дозами після рецидиву порівняно з тими, у кого відзначено погану відповідь (66 проти 17% та 62 проти 23%, p<0,001 відповідно) [8].

B. Sirohi, D. Cunningham та інші в ході проспективного аналізу виявили, що за наявності у пацієнтів повної відповіді (ПВ) після терапії «спасіння» рівень ЗВ є значно вищим у порівнянні з групою пацієнтів з частковою відповіддю (ЧВ)та з ррЛХ на момент проведення ауто-ГПСК (5-річна ЗВ становила 79 проти 59 проти 17%, p<0,0001). Відповідні 5-річні показники БРВ становили 69 проти 44 проти 14%, р <0,0001 [9].

C.H. Moskowitz та інші в дослідженні ІІ фази оцінювали salvage-терапію за схемою ICE перед ауто-ГПСК та можливість досягнення ПВ за наявності наступних факторів ризику на момент рецидиву: В-симптомів, екстранодального ураження або виникнення рецидиву протягом 1-го року після початку лікування. Встановлено, що пацієнти з двома та більше факторами ризику мали значно нижчі шанси на досягнення ПВ за схемою ICE [10]. У подальшому в дослідженні було виявлено, що несприятливий прогноз, пов’язаний із цими факторами, можна покращити за допомогою використання терапії за схемою aICE (брентуксимабу ведотин (brentuximab vedotin — BV), іфосфамід, карбоплатин та етопозид) [11].

Зовсім недавно в схеми лікування було включено нові таргетні препарати для досягнення кращої відповіді перед ауто-ГПСК, враховуючи важливість отримання негативного результату позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) за шкалою Дювіль.

Ще у 2012 р. C.H. Moskowitz, M.J. Matasar та інші в дослідженні ІІ фази продемонстрували, що у разі досягнення на етапі до ауто-ГПСК у пацієнтів ПЕТ-негативного статусу рівень БРВ становив 80% порівняно з 29% у ПЕТ-позитивних пацієнтів [12]. Інші дослідження підтвердили, що наявність негативного статусу згідно з ПЕТ перед ауто-ГПСК є одним з найважливіших предикторів забезпечення позитивного результату після ауто-ГПСК [13–14].

Новий препарат для досягнення кращої відповіді на етапі До ауто-ГПСК

У зв’язку з досягненням кращих результатів відповіді на лікування BV було схвалено Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) у якості підтримуючої терапії після ауто-ГПСК у пацієнтів з наявністю факторів ризику раннього прогресування.

Фактори ризику раннього рецидиву після ауто-ГПСК детально вивчені та включають: тривалість першої ремісії <1 року або первинну рефрактерну хворобу, наявність екстранодального ураження або розповсюдженої стадії захворювання при рецидиві, відсутність хіміочутливості до терапії другої лінії та наявність залишкової активності фтордезоксиглюкози за даними ПЕТ [15].

На сьогодні 2 комбінації BV та режимів з препаратами платини вважаються особливо перспективними: BV + DHAP та BV + ESHAP (BRESHAP). Швидке досягнення метаболічної ПВ у 79% випадках при використанні BV + DHAP передбачає необхідність подальшого вивчення цього режиму щодо віддалених результатів лікування [16].

Більше того, дослідження іспанської групи GELTAMO додатково продемонструвало потенціал комбінації BV з хіміотерапією на етапі до ауто-ГПСК. Приблизно через 27 міс спостереження 74% пацієнтів досягли рівня БРВ 71%, а показник ЗВ становив 91% [17].

Комбінація BV та бендамустину виявилася високоактивною як терапія «спасіння» для пацієнтів з ррЛХ згідно з результатами дослідження I/ ІІ фази, де частота загальної відповіді становила 93% за рахунок досягнення ПВ (74% випадків) після 2 циклів терапії [18].

Також у роботі A.F. Herrera, A.J. Moskowitz та співавторів представлено позитивні проміжні результати дослідження I/II фази з використанням 4 циклів BV у поєднанні з комбінацією ніволумабу як початкової терапії «спасіння» для пацієнтів з ррЛХ. Частота загальної відповіді пролікованих пацієнтів (n=61) становила 82% за рахунок ПВ у 61% пацієнта [19].

Роль аллогенної трансплантації гемопоетичних клітин (Алло-ТГК) та таргетних препаратів у лікуванні пацієнтів з ррЛХ

Хіміорефрактерний (хіміонечутливий) рецидив визначається як стабілізація або прогресування захворювання після двох курсів агресивної 2-ї лінії терапії. Питання, чи є ВДХТ з ауто-ГПСК доцільними у пацієнтів з першим або наступним рецидивом або первинним рефрактерним захворюванням є складним у зв’язку з відсутністю єдиних критеріїв визначення хіміорефрактерної хвороби в різних клінічних дослідженнях. Члени журі Міжнародної консенсусної конференції з високодозової терапії з трансплантацією гемопоетичних стовбурових клітин при агресивній НХЛ, що відбулася у квітні 1998 р., погодилися, що ВДХТ з ауто-ГПСК не показана при першому або наступному рецидиві хіміотерапії [20]. З іншого боку, невелика група пацієнтів з первинною рефрактерною хворобою може отримати користь від ВДХТ з ауто-ГПСК [21–24]. Тобто деякі пацієнти з недостатньо вираженою відповіддю після індукційної терапії все ж таки можуть досягти довгострокової виживаності без прогресії захворювання при застосуванні ВДХТ з ауто-ГПСК.

Алло-ТГК залишається терапевтичним методом з найвищими шансами на виліковування для пацієнтів з множинними ррЛХ за допомогою донорської імунної системи для запобігання рецидиву. Дані щодо результатів після аллогенної трансплантації кісткового мозку були вже детально розглянуто в різних наукових статтях [25]. Важливим фактором для аллогенної трансплантації кісткового мозку є наявність донора. Протягом останніх років у кількох дослідженнях оцінювали або розглядали використання гаплоідентичних донорів і отримали обнадійливі результати [26–30]. За наявності гаплоідентичних джерел і джерел пуповинної крові практично всі пацієнти матимуть донора, і це більше не є обмежувальним фактором для алло-ТГК [26–27, 31–33]. Нещодавно Європейським товариством з трансплантації крові та кісткового мозку було проведено реєстрове дослідження 709 пацієнтів (гаплоідентичних, n=98; сумісний брат і сестра, n=338; і відповідний неспоріднений донор, n=273), за результатами якого не виявлено суттєвих відмінностей у БРВ або ЗВ між типами донорів [27]. Оскільки ці результати розширюють можливості для підбору донорів, вибір пацієнтів та токсичність, що пов’язана з трансплантацією, стають першорядними для досягнення позитивних результатів.

До розробки нових методів лікування медіана виживаності хворих на ЛХ з рецидивом після ауто-ГПСК становила 25 міс [34]. За останні роки 2 класи препаратів різко змінили ландшафт пацієнтів з ррЛХ. На сьогодні багато нових препаратів досліджуються саме для лікування хворих з рецидивом після ауто-ГПСК, враховуючи схвалення BV та інгібіторів контрольної точки (сheckpoint inhibitors — CPIs) ніволумабу та пембролізумабу [35–37].

Багатоцентрове дослідження ІІ фази (Checkmate 205) включало лише пацієнтів з рецидивом ЛХ після ауто-ГПСК та BV і показало, що рівень загальної відповіді становив 68% (13% ПВ, 55% ЧВ) при використанні ніволумабу в дозі 3 мг/кг кожні 2 тиж [38]. При мінімальному 23-місячному спостереженні медіана БРВ становила 14,8 міс з 1-річною БРВ 54,6% і 1-річною ЗВ 94,9% [39]. Середній час до відповіді становив 2,1 міс, а медіана тривалості відповіді — 16 міс (95% довірчий інтервал 6,6-NR). Якість життя пацієнтів покращувалася протягом курсу лікування ніволумабом, а небажані явища спостерігалися зрідка, в основному у вигляді реакцій у місці інфузії 1–2-го ступеня у 20% пацієнтів. Серйозні небажані явища включали пневмоніт та аутоімуннний гепатит, які було зафіксовано в 1 пацієнта.

Дослідження Іb фази Keynote-013 включало пацієнтів з класичною ЛХ, у яких відмічали прогресію після BV та які отримували 10 мг/кг пембролізумабу кожні 2 тиж до прогресування захворювання [40]. Серйозні небажані явища спостерігалися у частини пацієнтів, включаючи гіпотиреоз 1–2-го ступеня — у 16%, тиреоїдит — у 6% і пневмоніт — у 10. У клінічному дослідженні Keynote-087 пембролізумаб вводили пацієнтам у фіксованій дозі 200 мг один раз на 3 тиж протягом 24 міс [41]. Загальна відповідь на терапію для всіх пацієнтів становила 69% (22% ПВ і 47% ЧВ).

Рівень ЗВ становив 73,9% у пацієнтів з прогресією захворювання після ауто-ГПСК+BV (n=69), 64,2% — у осіб, які не підлягають проведенню ауто-ГПСК через хіміорезистентну хворобу після 2-ї лінії терапії та BV (n=81), і 70% — у хворих з прогресією після ауто-ГПСК, які не отримували BV в якості консолідації ремісії (n=60; 41% пацієнтів проведено променеву терапію до ауто-ГПСК). Через 6 міс рівень БРВ становив 72,4% і ЗВ 99,5%, при цьому середню тривалість відповіді та ЗВ досягнуто не в усіх когортах. Подібно до результатів застосування ніволумабу, спостерігалося значне покращення якості життя пацієнтів. Найчастішим імунним небажаним явищем був гіпотиреоз низького ступеня (13,8%).

Аналогічно, проти ліганду PD-L1 було розроблено моноклональні антитіла, включаючи гуманізований IgG1, атезолізумаб і повністю людські IgG1, авелумаб і дурвалумаб, але дія та результати лікування цих препаратів знаходяться ще на стадії дослідження.

У дослідженні І фази авелумаб (NCT02603419) оцінюють у пацієнтів з ЛХ, які не підлягають трансплантації або з рецидивом після ауто- чи алло-ТГК [42]. ЗВ для всіх хворих, у яких є неможливим проведення трансплантації, становила 54,8% (ПВ 6,5% та ЧВ 48,4%), включаючи 8 пацієнтів після алло-ТГК. Інгібітори гістондеацетилази, у тому числі моцетиностат, панобіностат і вориностат, показали рівень ЗВ 4–59%, хоча з невеликою частотою повних ремісій і певною обмеженою токсичністю [43–46].

Отже, першочерговими залишаються міркування щодо часу застосування, ефективності та токсичності нових препаратів. Малоймовірно, що пацієнту у 2022 р. буде проведена трансплантація без попереднього використання BV та/або CPIs.

G. Shah та C. Moskowitz запропонували наступні рекомендації у разі ррЛХ після ауто-ГСПК [47]: для пацієнтів, які не отримували BV в попередній лінії терапії, BV залишається високоактивним вибором у разі першого рецидиву після ауто-ГСПК, оскільки частота ПР при застосуванні BV є вищою, ніж у разі призначення CPI.

Автори вважають, що пацієнтів має бути направлено на консультацію щодо проведення алло-ТГК під час початку лікування за допомогою CPI.

Якщо пацієнти досягли ПВ при використанні CPI, рекомендовано продовжувати лікування цими препаратами ще 3 міс додатково. Якщо ПВ зберігається, рекомендовано припинити терапію; слід проводити контрольні огляди, щоб вчасно перезапустити лікування цими препаратами, якщо захворювання прогресує, і повернутися до розгляду алло-ТГК на той час.

У разі досягнення ЧВ рекомендовано продовжити терапію, враховуючи клінічну ситуацію, оскільки пацієнти все ще можуть досягнути ПВ, але розпочати розглядати план щодо проведення алло-ТГК раніше.

Нарешті, якщо на фоні лікування CPI у хворого зафіксовано стабілізацію захворювання, рекомендовано продовжити терапію до остаточного прогресування патології.

У разі прогресування рекомендована терапія на основі алкілуючих препаратів із вибором схеми на основі попередніх методів лікування (рис. 1–2).

Висновок

ВДХТ та ауто-ГПСК є високоефективними методами терапії у пацієнтів з ррЛХ, що обумовлюють довготривалу виживаність у значної кількості хворих. Пацієнти, яких проліковано завчасно за наявності захворювання високого ризику, недостатньої відповіді на стандартну терапію першої лінії або хіміочутливого рецидиву, мають хороший прогноз. Однак хворим з первинним хіміорезистентним захворюванням і особам з рецидивом захворювання, що не є хіміочутливими, ВДХТ та ауто-ГПСК не приносять користі. Для цієї групи пацієнтів можливим є проведення алло-ТГК та/або таргетної імунотерапії.

Конфлікт інтересів

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Список використаної літератури

1. Viviani, S., Zinzani, P.L., Rambaldi, A., Brusamolino, E., Levis, A., Bonfante, V., … Gianni, A. M. (2011). ABVD versus BEACOPP for Hodgkin’s lymphoma when high-dose salvage is planned. The New England Journal of Medicine, 365(3), 203–212. doi: 10.1056/NEJMoa1100340.

2. Merli, F., Luminari, S., Gobbi, P. G., Cascavilla, N., Mammi, C., Ilariucci, F., … Federico, M. J. (2016). Long-term results of the HD2000 trial comparing ABVD versus BEACOPP versus COPP-EBV-CAD in untreated patients with advanced Hodgkin lymphoma: a study by Fondazione Italiana Linfomi. Journal of Clinical Oncology, 34(11), 1175–1181. doi: 10.1200/JCO.2015.62.4817.

3. Johnson, P., Federico, M., Kirkwood, A., Fosså, A., Berkahn, L., Carella, A., … Barrington, S. N. (2016). Adapted treatment guided by interim PET-CT scan in advanced Hodgkin’s lymphoma. The New England Journal of Medicine, 374(25), 2419–2429. doi: 10.1056/NEJMoa1510093.

4. Radford, J., Illidge, T., Counsell, N., Hancock, B., Pettengell, R., Johnson, P., … Barrington, S. N. (2015). Results of a trial of PET-directed therapy for early-stage Hodgkin’s lymphoma. The New England Journal of Medicine, 372(17), 1598–1607. doi: 10.1056/NEJMoa1408648.

5. Федоренко, З. П., Гулак, Л. О., Михайлович, Ю. Й., Горох, Є. Л., Рижов, А. Ю., Сумкіна, О. В., & Куценко, Л. Б. (2022). Рак в Україні, 2020–2021. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби. А. Ф. Шипко (Ред.), Бюлетень Національного канцер-реєстру України, 22,101.

6. Schmitz, N., Pfistner, B., Sextro, M., Sieber, M., Carella, A. M., Haenel, M., … Diehl, V. (2002). Aggressive conventional chemotherapy compared with high-dose chemotherapy with autologous haemopoietic stem-cell transplantation for relapsed chemosensitive Hodgkin’s disease: a randomised trial. Lancet, 359(9323), 2065–2071. doi: 10.1016/S0140-6736(02)08938-9.

7. Linch, D. C., Winfield, D., Goldstone, A. H., Moir, D., Hancock, B., McMillan, A., … Hudson, G. V. (1993). Dose intensification with autologous bone-marrow transplantation in relapsed and resistant Hodgkin’s disease: results of a BNLI randomised trial. Lancet, 341(8852), 1051–1054. doi: 10.1016/0140-6736(93)92411-l.

8. Moskowitz, C. H., Kewalramani, T., Nimer, S. D., Gonzalez, M., Zelenetz, A. D., & Yahalom, J. (2004). Effectiveness of high dose chemoradiotherapy and autologous stem cell transplantation for patients with biopsy-proven primary refractory Hodgkin’s disease. The British Journal of Haematology, 124, 645–52. doi: 10.1111/j.1365-2141.2003.04828.x.

9. Sirohi, B., Cunningham, D., Powles, R., Murphy, F., Arkenau, T., & Norman, A. (2008). Long-term outcome of autologous stem-cell transplantation in relapsed or refractory Hodgkin’s lymphoma. Annals of Oncology, 19, 1312–1319. doi: 10.1093/annonc/mdn052.

10. Moskowitz, C. H., Nimer S. D., Zelenetz, A. D., Trippett, T., Hedrick, E. E., Filippa, D. A., … Yahalom, J. (2001). A 2-step comprehensive high-dose chemoradiotherapy second-line program for relapsed and refractory Hodgkin disease: analysis by intent to treat and development of a prognostic model. Blood, 97, 616–623. doi: 10.1182/blood.v97.3.616.

11. Moskowitz, A. J., Schöder, H., Gavane, S., Thoren, K. L., Fleisher, M., Yahalom, J., … Moskowitz, C. H. (2017). Baseline metabolic tumor volume is an independent prognostic factor for relapsed and refractory Hodgkin lymphoma patients receiving PET-adapted salvage therapy with brentuximab vedotin and augmented ICE. Hematological Oncology, 35(suppl 2), 36–37. doi: 10.1182/blood-2017-06-788877.

12. Moskowitz, C. H., Matasar, M. J., Zelenetz, A. D., Nimer, S. D., Gerecitano, J., Hamlin, P., … Yahalom, J. (2012). Normalization of pre-ASCT, FDG-PET imaging with second-line, non- cross-resistant, chemotherapy programs improves event-free survival in patients with Hodgkin lymphoma. Blood, 119, 1665–70. doi: 10.1182/blood-2011-10-388058.

13. Gentzler, R. D., Evens, A. M., Rademaker, A. W., Weitner, B. B., Mittal, B. B., Dillehay, G. L., … Winter, J. N. (2014). F-18 FDG-PET predicts outcomes for patients receiving total lymphoid irradiation and autologous blood stem-cell transplantation for relapsed and refractory Hodgkin lymphoma. The British Journal of Haematology, 165, 793–800. doi: 10.1111/bjh.12824.

14. Akhtar, S., Al-Sugair, A. S., Abouzied, M., Abouzied, M., Alkadhi, Y., Dingle, M., … Maghfoor, I. (2013). Pre-transplant FDG-PET-based survival model in relapsed and refractory Hodgkin’s lymphoma: outcome after high- dose chemotherapy and auto-SCT. Bone Marrow Transplantation, 48, 1530–1536. doi: 10.1038/bmt.2013.88.

15. Martínez, C., Canals, C., Sarina, B., Alessandrino, E. P., Karakasis, D., Pulsoni, A., … Sureda, A. (2013). Identification of prognostic factors predicting outcome in Hodgkin’s lymphoma patients relapsing after autologous stem cell transplantation. Annals of Oncology, 24(9), 2430–2434. doi: 10.1093/annonc/mdt206.

16. Hagenbeek, A., Zijlstra, J. M., Plattel, W. J., Morschauser, F., Lugtenburg, P. J., Brice, P., … Hagenbeek, A. (2021). Combining brentuximab vedotin with DHAP as salvage treatment in relapsed/refractory Hodgkin lymphoma: the phase II HOVON/LLPC transplant BRaVE study. Blood, 106(4), 1129–1137. doi: 10.3324/haematol.2019.243238.

17. Garcia-Sanz, R., Sureda, A., De La Cruz, F., Canales, M., Gonzalez, A. P., Pinana, J. L., … Martinez, C. (2019). Brentuximab vedotin and ESHAP is highly effective as second-line therapy for Hodgkin lymphoma patients (long-term results of a trial by the Spanish GELTAMO group). Annals of Oncology, 30, 612–620. doi: 10.1093/annonc/mdz009.

18. Lacasce, A. S., Bociek, R. G., Sawas, A., Caimi, P., Agura, E., Matous, J., … Advani, R. (2018). Brentuximab vedotin plus bendamustine: a highly active first salvage regimen for relapsed or refractory Hodgkin lymphoma. Blood, 132, 40–48. doi: 10.1182/blood-2017-11-815183.

19. Herrera, A. F., Moskowitz, A. J., Bartlett, N. L., Vose, J. M., Ramchandren, R., Feldman, T. A., … Advani R. H. (2018). Interim results of brentuximab vedotin in combination with nivolumab in patients with relapsed or refractory Hodgkin lymphoma. Blood, 131, 1183–1194. doi: 10.1182/blood-2017-10-811224.

20. Takeda Pharmaceuticals. (Adcetris) summary of product characteristics. (2018). Retrieved from https://www.ema.europa.eu/ en/documents/productinformation/adcetris- epar-product-information_ en.pdf. Accessed 1 Jan 2020.

21. Younes, A., Gopal, A. K., Smith, S. E., Ansell, S. M., Rosenblatt, J. D., Savage, K. J., … Chen, R. (2012). Results of a pivotal phase II study of brentuximab vedotin for patients with relapsed or refractory Hodgkin’s lymphoma. Journal of Clinical Oncology, 30, 2183–2189. doi: 10.1200/JCO.2011.38.0410.

22. Chen, R., Gopal, A. K., Smith, S. E., Ansell, S. M., Rosenblatt, J. D., Savage, K. J., … Younes, A. (2016). Five-year survival and durability results of brentuximab vedotin in patients with relapsed or refractory Hodgkin lymphoma. Blood, 128, 1562–1566. doi: 10.1182/blood-2016-02-699850.

23. Walewski, J., Hellmann, A., Siritanaratkul, N., Ozsan, G. H., Ozcan, M., Chuncharunee, S., … von Tresckow, B. (2018). Prospective study of brentuximab vedotin in relapsed/refractory Hodgkin lymphoma patients who are not suitable for stem cell transplant or multi-agent chemotherapy. The British Journal of Haematology, 183, 400–410. doi: 10.1111/bjh.15539.

24. Chen, R., Palmer, J. M., Martin, P., Tsai, N., Kim, Y., Chen, B. T., … Forman, S. J. (2015). Results of a multicenter phase II trial of brentuximab vedotin as second-line therapy before autologous transplantation in relapsed/refractory Hodgkin lymphoma. Biology of Blood and Marrow Transplantation, 21, 2136–2140. doi: 10.1016/j.bbmt.2015.07.018.

25. Perales, M.-A., Ceberio, I., Armand, P., Burns, L. J., Chen, R., Cole, P. D., … Carpenter, P. A. (2015). Role of cytotoxic therapy with hematopoietic cell transplantation in the treatment of Hodgkin lymphoma: guidelines from the American Society for Blood and Marrow Transplantation. Biology of Blood and Marrow Transplantation, 21(6), 971–983. doi: 10.1016/j.bbmt.2015.02.022.

26. Ghosh, N., Karmali, R., Rocha, V., Ahn, K. W., DiGilio, A., Hari, P. N., … Hamadani, M. (2016). Reduced-intensity transplantation for lymphomas using haploidentical related donors versus HLA-matched sibling donors: a Center for International Blood and Marrow Transplant research analysis. Journal of Clinical Oncology, 34(26), 3141–3149. doi: 10.1200/JCO.2015.66.3476.

27. Martínez, C., Gayoso, J., Canals, C., Finel, H., Peggs, K., Dominietto, A., … Sureda, A. (2017). Post-transplantation cyclophosphamide-based haploidentical transplantation as alternative to matched sibling or unrelated donor transplantation for Hodgkin lymphoma: a registry study of the Lymphoma Working Party of the European Society for Blood and Marrow Transplantation. Journal of Clinical Oncology, 35(30), 3425–3432. doi: 10.1200/JCO.2017.72.6869.

28. Perales, M.-A., Ceberio, I., Armand, P., Burns, L. J., Chen, R., Cole, P. D., Evens, A. M., … Carpenter, P. A. (2015). Role of cytotoxic therapy with hematopoietic cell transplantation in the treatment of Hodgkin lymphoma: guidelines from the American Society for Blood and Marrow Transplantation. Biology of Blood and Marrow Transplantation, 21(6), 971–983. doi: 10.1016/j.bbmt.2015.02.022.

29. Castagna, L., Bramanti, S., Devillier, R., Sarina, B., Crocchiolo, R., Furst, S., … Blaise, D. (2017). Haploidentical transplantation with post-infusion cyclophosphamide in advanced Hodgkin lymphoma. Bone Marrow Transplantation, 52(5), 683–688. doi: 10.1038/bmt.2016.348.

30. Messer, M., Steinzen, A., Vervölgyi, E., Lerch, C., Richter, B., Dreger, P., & Herrmann-Frank, A. (2014). Unrelated and alternative donor allogeneic stem cell transplant in patients with relapsed or refractory Hodgkin lymphoma: a systematic review. Leukemia & Lymphoma, 55(2), 296–306. doi: 10.3109/10428194.2013.802780.

31. Majhail, N. S., Weisdorf, D. J., Wagner, J. E., Defor, T. E., Brunstein, C. G., & Burns, L. J. (2006). Comparable results of umbilical cord blood and HLA-matched sibling donor hematopoietic stem cell transplantation after reduced-intensity preparative regimen for advanced Hodgkin lymphoma. Blood, 107(9), 3804–3807. doi: 10.1182/blood-2005-09-3827.

32. Karantanos, T., Politikos, I., & Boussiotis, V. A. (2017). Advances in the pathophysiology and treatment of relapsed/refractory Hodgkin’s lymphoma with an emphasis on targeted therapies and transplantation strategies. Blood and Lymphatic Cancer, 7, 37–52. doi: 10.2147/BLCTT.S105458.

33. Thompson, P. A., Perera, T., Marin, D., Oran, B., Popat, U., Qazilbash, M., … Hosing, C. M. (2016). Double umbilical cord blood transplant is effective therapy for relapsed or refractory Hodgkin lymphoma. Leukemia & Lymphoma, 57(7), 1607–1615. doi: 10.3109/10428194.2015.1105370.

34. Moskowitz, A. J., Perales, M.-A., Kewalramani, T., Yahalom, J., Castro-Malaspina, H., Zhang, Z., … Moskowitz, C. H. (2009). Outcomes for patients who fail high dose chemoradiotherapy and autologous stem cell rescue for relapsed and primary refractory Hodgkin lymphoma. British Journal of Haematology, 146(2):158–163. doi: 10.1111/j.1365-2141.2009.07727.x.

35. Khan, N., & Moskowitz, A. J. (2017). Where do the new drugs fit in for relapsed/refractory Hodgkin lymphoma? Current Hematologic Malignancy Reports, 12(3), 227–233. doi: 10.1007/s11899-017-0384-z.

36. Borchmann, S., & von Tresckow, B. (2017). Novel agents in classical Hodgkin lymphoma. Leukemia & Lymphoma, 58(10), 2275–2286. doi: 10.1111/bjh.15695.

37. Jethava, Y., Guru Murthy, G. S., & Hamadani, M. (2017). Relapse of Hodgkin lymphoma after autologous transplantation: Time to rethink treatment? Hematology Oncology and Stem Cell Therapy, 10(2), 47–56. doi: 10.1016/j.hemonc.2016.12.002.

38. Fanale, M., Engert, A., Younes, A., Fanale, M., Santoro, A., Zinzani, P. L., … Ansell, S. M. (2017). Nivolumab for relapsed/refractory classical Hodgkin lymphoma after autologous transplant: full results after extended follow-up of the phase 2 Checkmate 205 trial. Hematology & Oncology, 35(2), 135–136. doi: 10.1200/JCO.2017.76.0793.

39. Timmerman, J. M., Engert, A., Younes, A., Santoro, A., Armand, P., Fanale, M. A., … Ansell, S. (2016). Checkmate 205 update with minimum 12-month follow up: a phase 2 study of nivolumab in patients with relapsed/refractory classical Hodgkin lymphoma. Blood, 128(22), 1110. doi.org/10.1182/blood.V128.22.1110.1110.

40. Armand, P., Shipp, M. A., Ribrag, V., Michot, J. M., Zinzani, P. L., Kuruvilla, J., … Moskowitz, C. H. (2016). Programmed death-1 blockade with pembrolizumab in patients with classical Hodgkin lymphoma after brentuximab vedotin failure. Journal of Clinical Oncology, 34(31), 3733–3739. doi: 10.1200/JCO.2016.67.3467.

41. Chen, R., Zinzani, P. L., Fanale, M. A., Armand, P., Johnson, N. A., Brice, P., … Moskowitz, C. H. (2017). Phase II study of the efficacy and safety of pembrolizumab for relapsed/refractory classic Hodgkin lymphoma. Journal of Clinical Oncology, 35(19), 2125–2132. doi: 10.1200/JCO.2016.72.1316.

42. Chen, R., Gibb, A. L., Collins, G. P., Popat, R., El‐Sharkawi, D., Burton, C., … Radford, J. (2017). Blockade of the PD-1 checkpoint with anti-PD-L1 antibody avelumab is sufficient for clinical activity in relapsed/refractory classical Hodgkin lymphoma (CHL). Hematology & Oncology, 35(2), 67. doi.org/10.1002/hon.2437.

43. Kirschbaum, M. H., Goldman, B. H., Zain, J. M., Cook, J. R., Rimsza, L. M., Forman, S. J., & Fisher, R. I. (2012). A phase 2 study of vorinostat for treatment of relapsed or refractory Hodgkin lymphoma: Southwest Oncology Group Study S0517. Leukemia & Lymphoma, 53(2), 259–262. doi: 10.3109/10428194.2011.608448.

44. Younes, A., Sureda, A., Ben-Yehuda, D., Zinzani, P. L., Ong, T. C., Prince, H. M., … Engert, A. (2012). Panobinostat in patients with relapsed/refractory Hodgkin’s lymphoma after autologous stem-cell transplantation: results of a phase II study. Journal of Clinical Oncology, 30(18), 2197–2203. doi: 10.1200/JCO.2011.38.1350.

45. DeAngelo, D. J., Spencer, A., Bhalla, K. N., Prince, H. M., Fischer, T., Kindler, T., … Ottmann, O. G. (2013). Phase Ia/II, two-arm, open-label, dose-escalation study of oral panobinostat administered via two dosing schedules in patients with advanced hematologic malignancies. Leukemia, 27(8), 1628–1636. doi: 10.1038/leu.2013.38.

46. Younes, A., Oki, Y., Bociek, R. G., Kuruvilla, J., Fanale, M., Neelapu, S., … Martell, R. E. (2011). Mocetinostat for relapsed classical Hodgkin’s lymphoma: an open-label, single-arm, phase 2 trial. The Lancet Oncology, 12(13), 1222–1228. doi: 10.1016/S1470-2045(11)70265-0.

47. Shah, G. L., & Moskowitz, C. H. (2018). Transplant strategies in relapsed/refractory Hodgkin lymphoma. Blood, 131(15), 1689–1697. doi: 10.1182/blood-2017-09-772673.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code