Роль мікроРНК в патогенезі нейробластоми (огляд літератури)Климнюк Г.І., Храновська Н.М., Іномістова М.В. Резюме. Нейробластома — злоякісна пухлина симпатичної нервової системи, що походить з клітин нервового гребеня та становить 7–11% загальної кількості злоякісних новоутворень у дітей. Незважаючи на відносно низький рівень виникнення даного захворювання, близько 15% дитячої смертності, спричиненої онкологічними захворюваннями, пов’язані з нейробластомою. Як генетично складна форма раку нейробластома характеризується значною генетичною гетерогенністю. Ось чому разюче відрізняються перебіг та тяжкість захворювання в різних підтипах пухлини — від спонтанної регресії без терапії до швидкого прогресування і смерті в результаті хвороби. Геномна ампліфікація онкогена MYCN використовується для прогнозування перебігу захворювання при нейробластомі протягом більше 30 років, однак останні методичні досягнення, включаючи мікроРНК і мРНК профілювання, порівняльну геномну гібридизацію, а також повногеномне секвенування дозволяють проводити більш глибокий аналіз генома нейробластоми, що привело до виявлення нових прогностичних маркерів і кращої стратифікації пацієнтів. В огляді ми наводимо основні епігенетичні фактори, відповідальні за ці різноманітні клінічні фенотипи нейробластоми.
Резюме. Нейробластома — злокачественная опухоль симпатической нервной системы, происходит из клеток нервного гребня и составляет 7–11% общего количества злокачественных новообразований у детей. Несмотря на относительно низкий уровень возникновения данного заболевания, около 15% детской смертности, вызванной онкологическими заболеваниями, связаны с нейробластомой. Как генетически сложная форма рака нейробластома характеризуется значительной генетической гетерогенностью. Вот почему разительно отличается течение и тяжесть заболевания в разных подтипах опухоли — от спонтанной регрессии без терапии к быстрому прогрессированию и смерти в результате болезни. Геномная амплификация онкогена MYCN используется для прогнозирования течения заболевания при нейробластоме на протяжении более 30 лет, однако последние методические достижения, включая микроРНК и мРНК профилирование, сравнительная геномная гибридизация, а также полногеномное секвенирование позволяют проводить более глубокий анализ генома нейробластомы, что привело к выявлению новых прогностических маркеров и лучшей стратификации пациентов. В обзоре мы приводим основные эпигенетические факторы, ответственные за эти разнообразные клинические фенотипы нейробластомы. Коментарів немає » Додати свій |
||
Leave a comment