Вступ

Фармакоекономічний аналіз «Витрати — ефективність» (англ. «Сost — Еffectiveness Аnalysis» — СЕА) дає можливість оцінити одночасно як ефективність, так і вартість фармакотерапії (ФТ) при раку передміхурової залози (РПЗ), а також визначити економічні переваги у грошовому еквіваленті того чи іншого лікарського засобу за допомогою показника CER (Сost — Еffectiveness Ratio), вираженого в однакових одиницях для всіх досліджуваних об’єктів. З метою оцінки економічної доцільності застосування найбільш розповсюдженої альтернативи орхіектомії, а саме — аналогів лютеїнізуючого гормону — рилізинг-гормону (ЛГ-РГ) гіпофіза, нами у 2014 р. проведено комплексне фармакоекономічне дослідження для лікарських засобів (ЛЗ) вищенаведеної групи, представлених на фармацевтичному ринку України на момент проведення дослідження [1].

Враховуючи нестабільність цін на ЛЗ, коливання курсу іноземних валют, для визначення ступеня достовірності результату фармакоекономічних досліджень у клінічній економіці застосовують додаткові методи аналізу, зокрема аналіз чутливості. Він відображає стійкість отриманих результатів, тобто оцінює вплив зміни параметрів (вартості ЛЗ, курсу лікування тощо), які використовувалися при фармакоекономічному дослідженні, на одержані результати у майбутньому.

Метою роботи було комплексне фармакоекономічне дослідження аналогів ЛГ-РГ (зареєстрованих на фармацевтичному ринку у 2016 р.) з урахуванням аналізу чутливості до змін вихідних параметрів.

Об’єкт і методи дослідження

З метою визначення фармакоекономічних особливостей застосування аналогів ЛГ-РГ із врахуванням цін (вартість ліків визначена відповідно до Реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби) на 19.02.2016 р. нами проведено базовий економічний аналіз із визначення вартості ФТ аналогами ЛГ-РГ та фармакоекономічний аналіз «Витрати — ефективність» за трьома показниками ефективності медичного втручання:

1) Ef1 — кількість пацієнтів, що досягли рівня тестостерону ≤20 нг/дл. Цей коефіцієнт обчислювали на основі даних наукової літератури [2–10].

2) Ef2 — кількість пацієнтів, у яких не відмічено неочікуваного підвищення рівня тестостерону на фоні ФТ. Цей коефіцієнт визначали на основі літературних джерел [2–4, 11–18].

3) Ef3 — кількість пацієнтів, у яких не відмічено неочікуваного підвищення рівня тестостерону одразу після введення ЛЗ. Цей коефіцієнт визначали на основі літературних джерел [1, 19–21].

Ці показники були вибрані не випадково. Загальновідомо, що РПЗ є гормонозалежною пухлиною, розвиток якої залежить від андрогенного гормону тестостерону. Основним аспектом ефективності агоністів ЛГ-РГ є здатність ЛЗ адекватно та надійно знижувати концентрацію тестостерону. Доведено, що низькі рівні тестостерону (<20 нг/дл) на тлі ФТ агоністами ЛГ-РГ підвищують виживаність без прогресування [22], збільшують канцерспецифічну виживаність, знижують ризик смерті та подовжують час до розвитку гормонорезистентності [23]. Саме тому при застосуванні агоністів ЛГ-РГ цільовий рівень тестостерону має становити <20 нг/дл и не має підвищуватися під час лікування [18, 24].

Результати дослідження та їх обговорення

Згідно з реєстром задекларованих змін оптово-відпуск­них цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення (Постанова КМУ від 2 липня 2014 р. № 240 «Питання декларування зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення») станом на початок 2016 р., ситуація на віт­чизняному ринку аналогів ЛГ-РГ значно змінилася як за кон’юнктурою, так і за вартістю кожного ЛЗ зокрема. Тому з урахуванням цих змін на першому етапі дослідження нами проведено загальне визначення вартості ФТ аналогами ЛГ-РГ (табл. 1).

Таблиця 1. Результати визначення вартості ФТ при РПЗ аналогами ЛГ-РГ, на які задекларовано оптово-відпускні ціни в Україні станом на 2016 р.

Як засвідчили результати розрахунків, за вартістю лікування з приводу РПЗ аналогами ЛГ-РГ із врахуванням дозування, інтервалів між введеннями найвигіднішою формою є лейпрорелін (Елігард 45 мг), оскільки 1805,85 грн. — це найнижчий показник вартості терапії серед усіх ЛЗ цієї групи. Варто відзначити, що найдорожче обійдеться ФТ лейпрореліну ацетатом (лейпрорелін 3,6 мг), що становитиме 2218,58 грн.

Наступний етап дослідження передбачав проведення класичного аналізу у фармакоекономіці «витрати — ефективність». Основною вимогою цього аналізу є включення лише тих медичних технологій, які можуть бути взаємозамінними, та ефективність яких виражається в однакових одиницях. Тому для дослідження нами відібрано лише ті ЛЗ, для яких показники ефективності (кількість пацієнтів, що досягли рівня тестостерону ≤20 нг/дл, кількість пацієнтів, у яких не відмічено неочікуваного підвищення рівня тестостерону на фоні ФТ, кількість пацієнтів, у яких не відмічено неочікуваного підвищення рівня тестостерону одразу після введення ЛЗ) наведені у мультицентрових клінічних дослідженнях. Відсутність таких даних для окремих ЛЗ цієї групи (Лейпрорелін 3,6 та 5 мг у формі імплантата), на нашу думку, пояснюється відносно недавньою появою їх на фармацевтичному ринку та недостатньою доказовою базою за широкого застосування у реальній клінічній практиці. Методика фармакоекономічного аналізу не відрізнялася від аналогічного, проведеного нами у 2014 р. [1]. Наводимо результати фармакоекономічного аналізу СЕА1 у табл. 2.

Таблиця 2. Вихідні дані та результати фармакоекономічного аналізу СЕА1

Основна мета аналізу «Витрати — ефективність» полягає не у визначенні найдешевшого ЛЗ, а у виборі ліків із високими показниками ефективності та одночасно економічно доступних для вітчизняного пацієнта. Показник CER відображає врахування як витрат на ФТ, так і ефективності конкретної медичної технології, демонструє вартість лікування одного ефективно пролікованого пацієнта. Чим ефективніший та одночасно економічно раціональніший ЛЗ, тим нижчий показник. З іншого боку, чим менше значення цього показника, тим більша кількість пацієнтів буде пролікована ефективно при фіксованій сумі фінансування.

Результати аналізу за показником ефективності Ef1 (кількість пацієнтів, що досягли рівня тестостерону ≤20 нг/дл)демонструють, що найнижчий рівень витрат з урахуванням ефективності характерний для ЛЗ лейпрореліну (Елігард 45 мг), а значить, надання переваги саме йому у ФТ при РПЗ дозволить зекономити
близько 543 грн./міс ФТ для одного пацієнта з поправкою на ефективність. Економію коштів нами розраховано з орієнтуванням на показник медіани CER1, що відображає середні витрати на одного ефективно пролікованого пацієнта за 1 міс. Якщо перерахувати цю різницю, наприклад, на одного пацієнта на рік, стає очевидним, що порівняно з іншими агоністами ЛГ-РГ 6-місячна форма Елігарду економить у середньому більше 5500 тис. грн. на одного ефективно пролікованого пацієнта на рік. Наступною за оптимальністю застосування є 3-місячна форма Елігарду. Найбільш невигідним за показником CER1 препаратом є трипторелін 11,25 мг, при застосуванні якого витрати на одного ефективно пролікованого пацієнта перевищують медіану на 696 грн., а різниця з Елігардом 45 мг становить 1239 грн./міс.

Наступний етап передбачав проведення другого аналізу СЕА2 (табл. 3) за показником ефективності Ef2 (частка пацієнтів, у яких не відмічено неочікуваного підвищення рівня тестостерону на фоні ФТ).

Таблиця 3. Вихідні дані та результати фармакоекономічного аналізу СЕА2

Згідно з результатами проведеного аналізу встановлено, що найоптимальнішим ЛЗ знову є лейпрорелін у формі Елігарду 45 мг, оскільки його показник CER найнижчий серед усіх аналізованих та становить 1842,52 грн./міс з поправкою на ефективність.

Для остаточного підтвердження даних попередньо проведених фармакоекономічних аналізів нами розраховано показник «витрати — ефективність» ще за одним параметром ефективності досліджуваних ЛЗ, а саме Ef3 (частка пацієнтів, у яких не відмічено неочікуваного підвищення рівня тестостерону одразу після введення ЛЗ). Результати наводимо у табл. 4.

Таблиця 4. Вихідні дані та результати фармакоекономічного аналізу СЕА3

Отже, згідно з результатами аналізу «Витрати — ефективність» з огляду на кількість пацієнтів, у яких не відмічено неочікуваного підвищення рівня тестостерону одразу після введення ЛЗ, ми отримали ще одне підтвердження економічної переваги застосування лейпрореліну у формі Елігарду 45 мг зі збереженням близько 195,02 грн. для одного пацієнта із врахуванням вищенаведеної ефективності.

Беручи до уваги результати трьох вищенаведених фармакоекономічних аналізів, можемо зробити висновок про суттєву перевагу застосування лей­прореліну 45 мг як за витратами на ФТ, так й за стандартизованою ефективністю його застосування (рис. 1).

Зведені результати фармакоекономічного аналізу свідчать про суттєву економічну перевагу всіх трьох форм лейпрореліну (7,5 мг, 22,5 мг та 45 мг), застосування яких дозволить зекономити від 293,08 (7,5 мг) до 421,44 грн. (45 мг) за 1 міс на одного пацієнта без втрати ефективності порівняно із середньою вартістю лікування одного ефективно пролікованого пацієнта. Ефективність ЛЗ у зведеному графіку визначали за трьома показниками: кількість пацієнтів, що досягли рівня тестостерону ≤20 нг/дл, кількість пацієнтів, у яких не відмічено неочікуваного підвищення рівня тестостерону на фоні ФТ, кількість пацієнтів, у яких не відмічено неочікуваного підвищення рівня тестостерону одразу після введення ЛЗ. Економічні переваги лейпрореліну 45 мг виглядають більш вираженими, якщо оцінити економію коштів порівняно з окремими лікарськими формами (рис. 2). Так, наприклад, порівняно з триптореліном 11,5 мг лейпрорелін 45 мг економить на одного пацієнта 961,98 грн./міс або більше 11,5 тис. грн./рік.

Висновки

1. Завдяки проведенню аналізу чутливості у фармакоекономіці можливо враховувати постійні зміни необхідних для методів вихідних даних: вартості, ефективності, наявності на ринку тощо.

2. Проведений аналіз підтверджує результати, отримані нами у комплексному фармакоекономічному аналізі 2014 р., а саме суттєву економічну перевагу всіх трьох форм лейпрореліну (7,5 мг, 22,5 мг та 45 мг).

3. Результати проведеного аналізу свідчать, що завдяки раціональному призначенню пацієнтам із РПЗ ЛЗ лей­прореліну (7,5 мг, 22,5 мг та 45 мг) можна заощадити до 421,44 грн. (45 мг) за місяць на одного ефективно пролікованого пацієнта. Якщо перерахувати цю різницю, наприклад, на одного пацієнта на рік, стає очевидним, що порівняно з іншими агоністами ЛГ-РГ, 6-місячна форма лейпрореліну 45 мг економить в середньому більше 5 тис. грн. на одного ефективно пролікованого пацієнта на рік. Наступною за оптимальністю використання є 3-місячна форма лей­прореліну 22,5 мг.

З огляду на нестабільність курсу валют та, відповідно, цін на ЛЗ, а також можливий вихід на ринок нових ЛЗ цієї групи поява нових мультицентрових досліджень, релевантних до проблематики РПЗ, у майбутньому потребуватиме перегляду та доповнень до такого роду фармакоекономічних досліджень.

Список використаної літератури

1. Зіменковський А.Б., Зайцев В.І., За-
яць М.М. (2014) Фармакоекономічні особливості застосування протипухлинних лікарських засобів при раку передміхурової залози. Клин. онкол., 3(15): 92–96 (http://www.clinicaloncology.com.ua/article/
12515/farmakoekonomichni-osoblivosti-zastosuvannya-protipuxlinnix-likarskix-zasobiv-pri-raku- peredmixurovoi-zalozi).

2. Abbou C.C., Lucas C., Leblanc V. (1997) Tolerance and clinical and biological responses during the first 6 months of treatment with 1-month sustained release LHRH agonists leuprolerin and triptolerin in patients with metastatic prostate cancer. Prog. Urol., 7(6): 984–995 (in French).

3. Bhasin S., Berman N., Swerdloff R.S. (1994) Follicle-stimulating hormone (FSH) escape during chronic gonadotropin-releasing hormone (GnRH) agonist and testosterone treatment. J. Androl., 15: 386–391.

4. Chu F.M., Jayson M., Dineen M.K. et al. (2002) A clinical study of 22.5mg. La-2550: a new subcutaneous depot delivery system for leuprolide acetate for the treatment of prostate cancer. J. Urol., 168(3): 1199–1203.

5. Crawford E.D., Sartor O., Chu F. et al. (2006) A 12-month clinical study of LA-2585 (45.0 mg): a new 6-month subcutaneous delivery system for leuprolide acetate for the treatment of prostate cancer. J. Urol., 175: 533–536.

6. Fujii Y., Yonese J., Kawakami S. et al. (2008) Equivalent and sufficient effects of leuprolide acetate and goserelin acetate to suppress serum testostero­ne levels in patients with prostate cancer. BJU Int., 101(9): 1096–100.

7. Heyns C.F., Simonin M.P., Grosgurin P. et al. (2003) Comparative efficacy of triptorelin pamoat and leuprolide acetate in men with advance prostate cancer. BJU Int., 92 (3): 226–231.

8. Kawakami J., Morales A. (2002) A comprehensive hormonal evaluation in patients with cancer of the prostate on androgen suppression with LHRH agonist. J. Urol., 167 (Suppl. 4): 288, Abstract 1135.

9. Oefelein M.G., Cornum R. (2000) Failure to achieve castrate levels of testosterone during luteini­zing hormone releasing hormone agonist therapy: the case for monitoring serum testosterone and a treatment decision algorithm. J. Urol., 164: 726–729.

10. Perez-Marreno R., Chu F.M., Gleason D. et al. (2002) A six-month, open-label study assessing a new formulation of leuprolide 7.5 mg for suppression of testosterone in patients with prostate cancer. Clin. Ther., 24: 1902–1914.

11. Debruyne F.M., Dijkman G.A., Lee D.C. et al. (1996) A new long acting formulation of the luteinizing hormone-releasing hormone analogue goserelin: results of studies in prostate cancer. J. Urol., 155: 1352–1354.

12. Gittelman M., Pommerville P.J., Persson B.E. et al. (2008) A 1-year, open-label, randomized phase II dosefinding study of degarelix, a novel gonadotropin-releasing hormone (GnRH) receptor blocker, in the treatment of prostate cancer in North America. J. Urol., 180: 1986–1992.

13. Imamura T., Yasunaga H. (2008) Economic evaluation of prostate cancer screening with prostatespecific antigen. Int. J. Urol., 15(4): 285–288.

14. Mongiat-Artus P., Teillac P. (2004) Abarelix: the first gonadotrophin-releasing hormone antagonist for the treatment of prostate cancer. Expert. Opin. Pharmacother., 5: 2171–2179.

15. Oefelein M.G. (1998) Time to normalization of serum testosterone after 3-month luteinizing hormone-releasing hormone agonist administered in the neoadjuvant setting: implications for dosing schedule and neoadjuvant study consideration. J. Urol., 160: 1685–1688.

16. Payne H.A., Edwards S.J. (2008) Efficacy of leuprorelin 3.75 mg compared to 7.5 mg in the treatment of prostate cancer: systematic review and meta-analysis [abstract]. Value Health., 11(6): A459.

17. Sarosdy M.F., Schellhammer P.F., Soloway M.S. et al. (1999) Endocrine effects, efficacy and tolerabi­lity of a 10.8-mg depot formulation of goserelin acetate administered every 13 weeks to patients with advanced prostate cancer. BJU Int., 83: 801–806.

18. Стаховский Э.А., Витрук Ю.В. (2013) Современные аспекты использования агонистов лютеинизирующего гормона — рилизинг-гормона в лечении рака предстательной железы (обзор литературы). Клин. онкол., 1(9): 94–100.

19. Cassileth B.R., Soloway M.S., Vogelzang N.J. et al. (1989) Patients’ choice of treatment in stage D prostate cancer. Urology, 33 (Suppl): 57–62.

20. Tombal B., Berges R. (2005) How good do current LHRH agonists control testosterone? Can this be Improved with Eligard? Eur. Urol. Suppl., 4(8): 30–36.

21. Vogelzang N.J., Chodak G.W., Soloway M.S. et al. (1995) Goserelin versus orchiectomy in the treatment of advanced prostate cancer: final results of a radomised trial. Urology, 46(2): 220–226.

22. Morote J., Orsola A., Planas J. et al. (2007) Redefining clinically significant castration levels in patients with prostate cancer receiving continuous androgen deprivation therapy. J. Urol., 178: 1290–1295.

23. Klotz L., O’Callaghan C., Ding K. et al. (2015) Nadir testosterone within first year of androgen-deprivation therapy (ADT) predicts for time to castration-resistant progression: a secondary analysis of the PR-7 Trial of Intermittent Versus Continuous ADT. J. Clin. Oncol., 33: 1151–1156.

24. Zlotta A., Debruyne F.M.J. (2005) Expert opinion on optimal testosterone control in prostate cancer. Eur. Urol. Suppl., 4(8): 37–41.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code