Вступ

У міжнародній практиці для характеристики онкоепідеміологічної ситуації в країні окрім показників захворюваності та смертності використовують також показник розповсюдженості (prevalence rate) — «контингенти хворих», обчислений на 100 тис. населення, який характеризує кількість хворих на злоякісні новоутворення (ЗН), що перебувають на обліку. Для статистичної достовірності показника розповсюдженості необхідною умовою є щорічна реєстрація життєвого статусу кожного хворого (живий – помер) з використанням можливостей та вимог диспансеризації населення.

Актуальність проблеми поліпшення стану диспансеризації населення України взагалі та хворих на ЗН зокрема, зумовлена наказом МОЗ України від 27.08.2010 р. № 728 «Про диспансеризацію населення». Система диспансеризації онкологічних хворих має чітко окреслені терміни та вимоги, спрямовані на своєчасне виявлення пролонгації злоякісного процесу та надання спеціалізованої медичної допомоги, зниження інвалідизації онкологічних хворих, збільшення їх виживаності. Терміни та кратність обстеження онкологічних хворих після проведеного лікування визначені Стандартами діагностики та лікування онкологічних хворих, затвердженими наказом МОЗ України від 17.09.2007 р. № 554: у 1-й рік спостереження — 1 раз на 3 міс, в 2-й рік — 1 раз на 6 міс, в наступні роки — 1 раз на рік. Результати диспансерного нагляду повинні своєчасно вноситись до бази даних канцер-реєстрів для поновлення інформації про життєвий статус хворих, що необхідно для подальшого визначення основних показників ефективності онкологічної допомоги – летальність, смертність, виживаність.

Метою проведеного дослідження є оцінка достовірності інформації про кількість, статево-віковий склад та структуру хворих на рак, які перебувають на обліку в онкологічних закладах.

Матеріали та методи

Вивчення контингентів хворих на ЗН проводили на основі бази даних Національного канцер-реєстру України із застосуванням методів дескриптивної епідеміології, медичної та математичної статистики. Проведено дослідження персоніфікованої інформації про 989 637 осіб, які перебувають на обліку в онкологічних закладах України на 01.01.2011 р.

Результати дослідження

При вивченні контингентів хворих на ЗН було встановлено, що в онкологічних закладах України на 01.01.2011 р. на обліку перебуває 989 637 осіб (2022,2 на 100 тис. населення), в тому числі 347 560 чоловіків (1646,7 на 100 тис. населення) та 642 077 жінок (2602,1 на 100 тис. населення). Контингенти жінок превалюють над чоловіками майже у 2 рази внаслідок відмінностей в структурі захворюваності та летальності. Структуру контингентів хворих на ЗН чоловіків формують пухлини шкіри, легені, передміхурової залози, сечового міхура та ободової кишки (58,2%); у жінок — ЗН молочної залози, шкіри та репродуктивних органів (67,0%) (рис. 1).

Національним канцер-реєстром України постійно проводяться дослідження стану реєстрації та обліку онкологічних хворих в Україні в цілому і в окремих її регіонах. Досвід перевірки стану обліку онкологічних хворих при медичному аудиті областей свідчить про те, що питанню диспансеризації онкологічних хворих приділяється недостатньо уваги, внаслідок чого з обліку несвоєчасно знімаються хворі, які померли або вибули з-під нагляду через зміну місця проживання, і тому кількість осіб, що перебувають на обліку, може бути завищеною. При цьому було виявлено, що в рік встановлення діагнозу ЗН реєструється близько 94% хворих, в наступний рік – ще 4,5% та близько 1,5% — в подальші 5 років. Тобто, зазвичай впродовж перших 2 років реєструється близько 98,5% нових випадків раку, що є достатнім для коректного аналізу онкоепідеміологічної ситуації.

Рис. 1

Рис. 1. Структура контингентів хворих за нозологічними формами ЗН, Україна, 2010 р.

Аналогічні тенденції виявлено при реєстрації випадків смерті від ЗН – в перший рік зазвичай надходить інформація про 95% випадків смерті від раку, в другий – 2,5%, а решта – впродовж наступних 3 років. Була досліджена також повнота реєстрації смерті онкологічних хворих від причин, не пов’язаних з основ­ним захворюванням. При проведенні лінкіджу даних регіонального канцер-реєстру та реєстру померлих в одній із областей було виявлено, що в поточному році до канцер-реєстру не надійшла інформація про смерть близько 1% осіб, які перебували на онкологічному обліку.

Детальне вивчення повноти та якості інформації про зареєстровані контингенти хворих на рак дотепер не виконувалося, проведення таких досліджень стало можливим лише після створення Національного канцер-реєстру України та впровадження в усій країні єдиної інформаційної технології реєстрації онкологічних хворих згідно з наказом МОЗ України від 22.01.1996 р. № 10 «Про створення Національного канцер-реєстру України». Особливого значення повнота інформації про життєвий статус онкологічного хворого набуває при вивченні показника виживаності хворих як основного критерію якості надання онкологічної допомоги населенню. З цією метою в 2010 р. було проведено детальне вивчення якості інформації про контингенти онкологічних хворих, які перебувають на обліку, та дати їх останнього спостереження — «простеженості».

Слід відзначити, що до 60% хворих на ЗН, які перебувають на обліку, формується за рахунок 10 регіонів – Донець­кої (10,4%), Дніпропетровської (7,2%), Харківської (6,2%), Одеської (6,1%), Львівської (5,1%), Луганської (4,5%), Запорізької (4,4%), Київської (4,1%) областей, м. Київ (6,8%) та АР Крим (4,8%), тому стан простеженості хворих в цих регіонах суттєво впливає на пересічні дані по Україні.

Було вивчено розподіл контингентів хворих на ЗН в регіонах України за роком встановлення діагнозу (табл. 1). В цілому по Україні до складу контингентів входять 962 (0,1%) хворих, діагноз яким було встановлено ще в 1930–1950 рр.; 6540 (0,7%) – у 60-х роках минулого сторіччя; 23 254 (2,4%) – у 1970-х роках; 74 220 (7,6%) та 224 319 (23,1%) – в 1980-х та 1990-х роках відповідно. Отже, третину контингентів становлять хворі з діагнозом, встановленим в 30–90-х роках минулого сторіччя; значно менша частка хворих з датою діагнозу 2000–2004 рр. — 24,2% (235 787 осіб) і 41,9% (407 585 осіб) становлять ті, хто захворів у 2005–2009 рр. Наведені дані свідчать про необхідність ретельної ревізії всієї інформації про контингенти хворих, що перебувають на обліку, з уточненням правильності діагнозу та життєвого статусу хворих. Особливо це стосується хворих з діагнозом ЗН органів травлення (С15–С26), органів дихання (С30–С39), кісток та суглобових хрящів (С40–С41), м’яких тканин (С45–С49) та ін., при цьому слід брати до уваги вимогу про зняття хворого з обліку, якщо понад 5 років про нього відсутні будь-які відомості.

Таблиця 1. Розподіл контингентів хворих за адміністративною територією та роком встановлення діагнозу

Встановлено, що в переважній більшості областей питома вага хворих з діагнозом, встановленим у 1930–1999 рр., перевищує 30%, а в Чернівецькій обл. цей показник сягає 41,3%. Кількість хворих з діагнозом, встановленим у 2000–2004 рр., значно менша — від 21,7% в Тернопільській обл. до 32,7% в Запорізькій обл. Максимальну питому вагу в структурі контингентів становлять хворі з діагнозом, встановленим у 2005–2009 рр. – від 36,1% в Чернівецькій обл. та м. Севастополь до 50,0% в Кіровоградській обл. Така відмінність у величині показників може бути пояснена як станом диспансерного нагляду та реєстрації інформації про його виконання, так і різним рівнем виживаності хворих в регіонах.

Таблиця 2. Розподіл контингентів хворих Україна за нозологічними групами захворювання та роком встановлення діагнозу

Окремо розглянемо розподіл хворих, які перебувають на обліку в онкологічних закладах за нозологічною формою ЗН та рівнем простеженості хворих (табл. 2, 3). В табл. 3 наведено інформацію про тривалість спостереження контингентів хворих залежно від нозологічної форми ЗН: кількість хворих, у яких зареєстрована лише дата встановлення діагнозу і відсутні будь-які відомості про подальше спостереження; число тих пацієнтів, які перебували під наглядом впродовж першого року з часу встановлення діагнозу (≤12 міс) і т.д., а також відображено кількість хворих, у яких тривалість спостереження перевищує 5 років з моменту виявлення захворювання (≥60 міс).

Таблиця 3. Рівень простеженості контингентів хворих на ЗН за нозологічною групою захворювання

Проведене дослідження показало, що в реєстраційних картах 13,5 % хворих відсутнє будь-яке посилання на дату спостереження, крім дати встановлення діагнозу; при цьому найбільший відсоток таких є серед хворих на ЗН неуточненої первинної локалізації (27,7%), ЗН органів дихання (18,4%), ЗН губи, ротової порожнини та глотки (16,8%), ЗН шкіри (16,7%), а найменший — серед хворих на ЗН молочної залози (8,6%), щитовидної та інших ендокринних залоз (7,2%). У 22,2% контингентів хворих зареєстровано дату останнього спостереження тільки впродовж першого року з моменту встановлення діагнозу: в тому числі 30,5% серед хворих на ЗН органів дихання, 30,7% — хворих на ЗН чоловічих статевих органів, 28,4% — хворих на ЗН органів травлення, 32,3% — серед тих, хто має захворювання на ЗН неуточненої первинної локалізації. Понад 5 років спостерігають 39,3% всіх контингентів хворих; близько половини таких серед хворих на ЗН кісток та суглобових хрящів, жіночих статевих органів, щитовидної залози та інших ендокринних органів; найменше — серед хворих на ЗН неуточненої первинної локалізації (16,6%) та чоловічих статевих органів (24,7%).

При вивченні розподілу контингентів хворих за тривалістю спостереження в розрізі окремих регіонів було встановлено, що питома вага пацієнтів, щодо яких відсутня інформація про життєвий статус після встановлення діагнозу ЗН, найбільша в Рівненській (41,2%) та Тернопільській (31,5 %) областях; в Запорізькій, Миколаївській областях і АР Крим кількість таких хворих перевищує 20% і лише в Києві — 5,2%. Понад 5 років простежено близько 50% хворих Херсонської, Вінницької, Луганської, Київської, Закарпатської, Полтавської та Хмельницької областей та м. Києва; в АР Крим, м. Севастополь, Черкаській, Житомирській, Чернівецькій, Запорізькій, Миколаївській, Рівненській та Тернопільській областях — до 30%.

Окремо розглянемо рівень просте­же­ності хворих, у яких діагноз було встановлено ще в 1930–1999 рр., загальна кількість яких налічує 329 295 осіб, або 33,9% усіх контингентів, що перебувають на обліку. В цій когорті хворих найбільшу питому вагу мають особи з тривалістю спостереження понад 5 років з моменту встановлення діагнозу — 80,0%, проте щодо 41 740 осіб (12,7%) відсутня будь-яка інформація про життєвий статус після дати встановлення діагнозу (рис. 2). У структурі контингентів хворих з діагнозом, встановленим у 1930–1999 рр., найбільшу питому вагу становлять хворі на ЗН жіночих статевих органів (23,0%), шкіри (21,1%) та молочної залози (16,2%). Найвищий показник простеженості — понад 5 років виявлено у хворих на ЗН щитовидної залози (88,4%), сечових органів (82,7%), молочної залози (83,6%), органів травлення (81,4%), шкіри (81,4%), лімфоїдної та кровотворної тканини (81,0%) та чоловічих статевих органів (80,6%).

Рис. 2

Рис. 2. Структура контингентів хворих за тривалістю спостереження та роком встановлення діагнозу

При вивченні регіональних особ­ли­востей простеженості хворих з діагнозом, встановленим у 1930–1999 рр., виявлено, що найменша питома вага контингентів хворих, простежених понад 5 років, зареєстрована в Тернопільській (27,2%), Рівненській (40,3%), Миколаївській (58,4%) та Чернівецькій (64,3%) областях; при цьому в Рівненській та Тернопільській областях зареєстрована найбільша кількість хворих, яким взагалі не поновлювали відомості про їх життєвий статус після встановлення діагнозу (42,1 та 30,7% відповідно); лише в 5 регіонах кількість непростежених хворих <10% — Донецькій, Житомирській, Одеській областях, містах Київ та Севастополь (рис. 3).

Рис. 3

Рис. 3. Структура контингентів хворих на ЗН, які простежені понад 5 років

Аналогічні дослідження були виконані для когорти хворих, діагноз яким встановлено в 2000–2004 рр.; їх частка в структурі контингентів становить 24,2%. Виявлено, що серед них понад 5 років спостерігались 55,4% хворих — від 46,4% при ЗН органів дихання до 62,9% при ЗН щитовидної залози, тобто ці контингенти онкологічних хворих мають кращу простеженість впродовж перших 5 років з моменту реєстрації захворювання.

У структурі контингентів хворих з діагнозом, встановленим у 2000–2004 рр., за нозологічними групами зросла на 6,0% питома вага хворих на ЗН шкіри та зменшилась на 7,7% кількість хворих на ЗН жіночих статевих органів, порівняно з когортою хворих із групи виявлення діагнозу у 1930–1999 рр. .

При порівнянні показників простеженості контингентів хворих в розрізі областей в досліджуваних групах (1930–1999 та 2000–2004 рр.) визначено, що він поліпшився у Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Полтавській, Херсонській та Хмельницькій областях. В АР Крим, у Житомирській, Запорізькій, Миколаївській, Харківській, Чернівецькій областях та м. Севастополь відмічено перерозподіл між непростеженими контингентами хворих та тими, хто спостерігався тільки впродовж 1-го року захворювання, при цьому значно меншим є відсоток хворих, які спостерігались понад 5 років з моменту виявлення захворювання. Найменші значення цього показника виявлені в Чернівецькій та Миколаївській областях, м. Севастополь та АР Крим (10,4–17,7%), найвищі – в Херсонській (97,3%) та Вінницькій (88,2%) областях.

Висновки

Впровадження в практику онкологічної служби України комп’ютеризованої інформаційної системи Національного канцер-реєстру дало можливість динамічного спостереження за життєвим статусом хворого, сприяло швидкому поновленню інформації про кожного хворого, який перебуває на обліку в регіональних онкологічних закладах. Щорічна перевірка бази даних регіональних канцер-реєстрів з публікацією результатів у Бюлетені Національного канцер-реєстру, де наводяться статистичні показники онкоепідеміологічної ситуації регіонів, поліпшили якість інформації, в тому числі відображення результатів спостереження онкологічних хворих. Проте в ряді областей відтерміновується перереєстрація всіх хворих з визначенням їх життєвого статусу (живий-помер), що може штучно завищувати показник поширеності захворювання на ЗН як в регіоні, так і в Україні в цілому. В першу чергу це стосується канцер-реєстрів АР Крим, Житомирської, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Рівненської, Тернопільської, Харківської, Черкаської, Чернівецької областей та м. Севастополь.

Окремо зазначимо, що постійний та ретельний моніторинг контингентів хворих на ЗН, своєчасна їх перереєстрація дозволяють впровадити в практику показник виживаності як найбільш об’єктивний інтегральний критерій оцінки діяльності онкологічної служби. Підкреслимо, що для отримання статистично достовірного значення показника виживаності необхідною умовою є 95% простеженість хворих на ЗН та своєчасне внесення інформації про їх життєвий статус в базу даних канцер-реєстру.

Отримання достовірної інформації про рівень ураження ЗН населення регіону та України в цілому необхідне для планування матеріально-технічного та кадрового забезпечення онкологічної служби, для обґрунтування реальних потреб в хіміотерапевтичних препаратах та препаратах супроводу онкологічних закладів, для забезпечення діагностичного та лікувального процесу з метою раціонального використання обмежених фінансових ресурсів галузі.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code