Вступ

Дослідження можливих онкологічних ефектів, спричинених наслідками аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС), не втрачають своєї актуальності й донині, оскільки латентний період радіаційно зумовлених форм злоякісних новоутворень (ЗН), у тому числі раку сечостатевих органів, може перевищувати 30 років. У попередніх дослідженнях авторів виявлено достовірне зростання в Україні захворюваності на рак сечостатевої системи з переважаючими темпами приросту показників в областях радіаційного контролю [1].

Виявлені онкоепідеміологічні ефекти визначили актуальність подальших досліджень із питань організації онкологічної допомоги хворим на рак сечостатевих органів у контамінованих областях. Пошук шляхів об’єктивізації показників, застосовуваних при оцінюванні організації онкологічної допомоги, спонукав нас до проведення досліджень із визначення найбільш адекватних інтегруючих критеріїв цього процесу. Для встановлення ефективності онкологічної допомоги вибрано виживаність, яку досі не використовували для оцінки стану протиракової боротьби, а лише в клінічній епідеміології, хоча в світовій практиці популяційна виживаність набула широкого впровадження [2–5]. Наш досвід свідчить про вплив суб’єктивного фактора під час визначення «рейтингових» показників діяльності онкологічної служби (занедбаність ЗН та летальність до року), коли при незначному рівні занедбаності (3,9%) в одній з областей не прожили року 28,9% хворих на рак сечового міхура. Виявлення таких парадоксальних фактів спонукало до пошуку більш адекватних критеріїв, здатних нівелювати вплив людського фактора на оцінку стану протиракової боротьби, до яких належить популяційна виживаність.

Об’єкт і методи дослідження

Аналіз популяційної виживаності проводили для хворих на рак сечостатевих органів (код захворювання за МКХ-10: С53-С56, С61, С64, С67), діагноз яким встановлено у 2000–2006 рр.; досліджувана когорта включала 183 919 осіб, із них 70 528 чоловіків та 113 391 жінку. Вивчення виживаності здійснювали на підставі кумулятивних показників, при яких за рахунок ефекту накопичення інформації спрацьовує закон великих чисел, тобто чим більша кількість хворих аналізується, тим меншою є похибка показника. Визначали кумулятивну виживаність методом Каплана — Мейєра для чоловічого та жіночого населення як України в цілому, так і областей, які зазнали наслідків радіаційного опромінення після аварії на ЧАЕС — Він­ницької, Волинської, Житомирської, Київської, Рівненської, Чернігівської. Дослідження проведено на основі персоніфікованої інформації з бази даних Національного канцер-реєстру України.

Результати

Проведено епідеміологічне дослідження популяційної виживаності хворих зі ЗН сечостатевої системи, питома вага яких у структурі захворюваності на рак населення України досягає 25,5%, в структурі смертності від раку — 17,2%.

Встановлено, що 1-річна виживаність хворих на рак нирки у досліджуваних областях не має значущої різниці за статтю, проте, за винятком Київської, є нижчою за середньоукраїнський рівень (табл. 1, рис. 1). П’ятирічна виживаність жінок в усіх регіонах дещо вища, ніж у чоловіків, проте не перевищує таку в середньому по Україні. Найвищий рівень 5‑річної виживаності чоловіків зареєстровано у Чернігівській області (41,3%), а у жінок — в Київській (52,2%); найнижчі значення показника як у чоловіків, так і у жінок зафіксовано в Рівненській області — 33,9 та 33,8% відповідно.

Таблиця 1. Популяційна виживаність хворих на рак нирки

Тут і далі: ч — чоловіки; ж — жінки.

Однорічна виживаність хворих на рак сечового міхура серед чоловіків перебуває в межах від 56,3% у Рівненській області до 68,8% у Київській при середньоукраїнському рівні 71,9%; у жіночого населення цей показник дещо вищий — від 61,8% у Рівненській до 73,2% у Житомирській області (табл. 2, рис. 2). Перевищення середньоукраїнського рівня 1-річної виживаності зареєстровано у чоловіків і жінок Вінницької області, у Житомирській та Київській областях — лише у жінок.

Таблиця 2. Популяційна виживаність хворих на рак сечового міхура

При вивченні 5-річної виживаності хворих на рак сечового міхура встановлено, що більше 5 років з моменту діагностування хвороби живе лише 46,0% чоловічої популяції України. В усіх областях радіаційного забруднення рівень 5-річної виживаності нижчий у 1,6–2,5 раза, крім Вінницької та Київської, де різниця показників становить тільки 2,0–6,0%. У жіночій популяції 5-річна виживаність перевищує відповідний показник у чоловіків, але в контамінованих областях, за винятком Вінницької, не досягає середньоукраїнського значення.

Особливої уваги потребує вивчення стану надання онкологічної допомоги хворим на рак сечового міхура у Рівненській області, де зареєстровано найвищу в Україні дорічну летальність — 29,7%, а рівень 1-річної виживаності чоловіків на 16,0% і жінок на 10,0% нижчий від середнього по Україні. П’ятирічна виживаність у Рівненській області ще більше відрізняється від середньоукраїнського рівня — вона нижча у 2,5 раза у чоловіків та у 1,8 раза — у жінок. Слід підкреслити, що виживаність хворих зі ЗН сечового міхура у Рівненській області не відповідає даним про занедбаність раку цієї локалізації (9,2%), виявлення хворих на ранній стадії (75,4%), охоплення спеціальним лікуванням (76,9%) [6].

У чоловічій популяції України рак передміхурової залози нині зайняв провідне 3-тє місце в структурі онкологічної захворюваності та смертності внаслідок інтенсивного приросту показників ураження населення цією хворобою. Однак рівень онкологічної допомоги пацієнтам цієї категорії залишається незадовільним в Україні загалом й особливо в контамінованих областях [6]. У зв’язку з неефективною роботою чоловічих оглядових кабінетів, хірургічної та проктологічної служб на профілактичних оглядах виявляють лише 25,2% хворих, а в Житомирській та Київській областях цей показник становить 13,1–13,8%; в Україні у занедбаній стадії діагностують 18,1% захворювань на рак передміхурової залози, а в Рівненській та Житомирській областях — не більше 22,0%; охоплення спеціальним лікуванням сягає 75,7% в Україні в цілому та лише 17,0–65,3% — у контамінованих областях. При такому стані онкологічної допомоги в досліджуваних областях кожен п’ятий хворий на рак передміхурової залози помирає протягом першого року з моменту встановлення діагнозу.

Дослідження виживаності хворих на рак передміхурової залози показало, що рівень 1-річної виживаності в контамінованих областях, окрім Вінницької, є нижчим за середній по Україні на 5,0–15,0%; 5‑річна виживаність перебуває в межах від 13,8% у Рівненській до 34,9% — у Волинській, тобто 60–80% пацієнтів не проживають 5 років після встановлення діагнозу (табл. 3, рис. 3).

Таблиця 3. Популяційна виживаність хворих на рак передміхурової залози та яєчника

РПЗ — рак передміхурової залози; РЯ — рак яєчника.

Рак жіночих статевих органів є патологією, яка суттєво впливає на демографічний потенціал країни і зумовлює необхідність прискіпливого дослідження епідеміологічних та організаційних аспектів цієї хвороби. За рівнем ураження жіночої популяції України генітальний рак сумарно займає 2-ге місці в структурі захворюваності та смертності, що спонукає до ретельного вивчення виживаності хворих цієї категорії.

При вивченні стану надання онкологічної допомоги хворим на рак яєчника встановлено, що в Україні в цілому в занедбаній стадії виявляють 13,2% випадків захворювання з суттєвим перевищенням цього показника у Житомирській, Чернігівській та Рівненській областях (17,6–25,8%); показник охоплення хворих спеціальним лікуванням у радіаційно забруднених областях досить високий (84,4–88,5%), проте впродовж першого року помирає третина пацієнтів [6]. Зазначимо, що при низькому рівні занедбаності у Волинській області (7,7%) дорічна летальність сягає 31,6%, в Київській області ці показники становлять 11,3 та 28,8%, у Рівненській — 17,6 та 24,7% відповідно, тобто рівень дорічної летальності в цих регіонах у 1,5–4 рази перевищує показник занедбаності.

Виживаність хворих на рак яєчника в Україні в цілому та у контамінованих областях зокрема близька за значенням і перебуває у межах 56,7–69,9% із найнижчим рівнем у Чернігівській та Рівненській областях. П’ятирічна виживаність цієї когорти хворих в Україні становить 32,9% з коливаннями її значень у досліджуваних областях від 22,9% — у Рівненській до 41,8% — у Волинській області (див. табл. 3, рис. 3).

Раку шийки матки належить одне з чільних місць у структурі онкологічної захворюваності жіночого населення. Високий рівень охоплення жіночої популяції України цитологічним скринінгом сприяв підвищенню виявності хворих на профілактичних оглядах до 55,9%, рівня діагностування захворювання на ранніх стадіях — до 80%; в областях радіаційного контролю виявність на профілактичних оглядах становить від 30,8% — у Чернігівській до 66,0% — у Вінницькій області; охоплено спеціальним лікуванням 80,9% хворих в Україні, а в областях — 76,0–85,7%. Однак занедбаність раку шийки матки як візуальної локалізації залишається невиправдано високою і сягає 16,1% в Україні, у досліджуваних областях — 10,0–38,5% при рівні дорічної летальності 5,7–21,6%.

Однорічна виживаність хворих на рак шийки матки в усіх досліджуваних областях, окрім Чернігівської (77,6%), перебуває в межах 80,6–81,6% при середньоукраїнському рівні 81,4% (табл. 4, рис. 4). П’ятирічна виживаність цієї когорти хворих в Україні становить 53,8%, перевищення рівня відзначають у Вінницькій та Волинській областях, а найнижчі значення показника зареєстровано у Рівненській (42,0%) та Чернігівській (48,6%) областях.

Таблиця 4. Популяційна виживаність хворих на рак шийки та тіла матки

РТМ — рак тіла матки; РШМ —рак шийки матки.

Показник виявлення на профілактичних оглядах хворих зі ЗН тіла матки в Україні не перевищує 44,2%, а рівень виявленості захворювання на ранніх стадіях — 80,4%; в областях радіаційного конт­ролю виявлення на профілактичних оглядах становить від 35,1% — у Житомирській області до 53,1% — у Київській; занедбаність раку тіла матки сягає 2,9% в Україні загалом, у контамінованих областях — 2,2–5,2% при рівні дорічної летальності 6,3–10,1%, при цьому спеціальним лікуванням охоплено до 90,0% хворих.

Виживаність хворих на рак тіла матки мало відрізняється від цього показника при ЗН шийки матки. У контамінованих областях ця тенденція зберігається, причому відсутня статистично достовірна різниця між рівнями в областях та середньоукраїнським значенням. П’ятирічна виживаність хворих на рак тіла матки знаходиться в межах від 43,3% — у Рівненській до 70,5% — у Волинській області.

Висновки

Отже, використання показника ­виживаності дозволило об’єктивно оцінити стан організації медичної допомоги хворим зі ЗН сечостатевих органів; встановлено, що при щорічному зростанні показника ранньої діагностики раку та зниженні занедбаності рівні 1- та 5-річної виживаності в Україні та контамінованих областях залишаються у 1,5–2 рази нижчими за аналогічні в країнах Європи та США (62,0%). Виявлено, що найбільш критичним за критерієм 5-річної виживаності є стан надання онкологічної допомоги хворим зі ЗН сечостатевих органів у Рівненській та Житомирській областях.

Таким чином, за допомогою виживаності можна об’єктивізувати традиційні «рейтингові» показники стану онкологічної допомоги, за якими МОЗ України визначає місце регіону в загальній ієрархії онкологічних закладів країни і які нерідко коригуються для підвищення рейтингу регіону.

Список використаної літератури

1. Федоренко З.П., Гулак Л.О., Рижов А.Ю. та ін. (2013) Особливості розвитку захворюваності на рак сечостатевих органів в Україні після аварії на ЧАЕС. Клин. онкол., 1 (9): 87–92.

2. Hakulinen T.A. (1983) A comparison of nationwide cancer survival statistics in Finland and Norway. World Health Stat. Q., 36: 35–46.

3. de Angelis R. (2012) The EUROCARE — 4 database on cancer survival in Europe: data standardization, qua­lity control and methods of statistical analysis. Acta Oncol., 51: 441–453.

4. Verdecchia A. (2007) Recent cancer survival in Europe: a period analysis 2000–02 of the EUROCARE — 4 data. Lancet Oncol., 43: 784–796.

5. Антоненкова Н.Н., Якимович Г.В., Прудывус И.С., Алексеева Е.П. (2012) Методы оценки выживаемости пациентов со злокачественными новообразованиями и утраченного ими жизненного потенциала. Онкол. журн.; 6 (24): 54–61.

6. Федоренко З.П., Гулак Л.О., Горох Є.Л. та ін. (2014) Рак в Україні, 2012–2013. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби. Бюл. Нац. канцер-реєстру України, 15: 124 с.

Адреса:
Федоренко Зоя Павлівна
03022, Київ, вул. Ломоносова, 33/43
Національний інститут раку
Тел.: (044) 257-76-14
E-mail: root@ucr.kiev.ua

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code