Результати ендопротезування у хворих із пухлинами проксимального відділу плечової кістки
Костюк В.Ю. , Дєдков А.Г., Волков І.Б., Коровін С.І., Бойчук С.І., Ковальчук П.А., Тіхонов В.Г., Остафійчук В.В.
У структурі пухлин кісток скелета ураження плечової кістки становить 8–10%, це приблизно 35 випадків захворювання на рік в Україні. Резекція проксимального відділу є одним із варіантів операції Тихова — Лінберга, що потребує реконструкції для максимального відновлення функції плечового суглоба.
Мета дослідження — проаналізувати функціональні результати та ускладнення у хворих після ендопротезування проксимального відділу плечової кістки залежно від обсягу резекції.
37 хворих з ураженнями проксимального відділу плеча злоякісними та доброякісними пухлинами потребували радикального хірургічного лікування в обсязі резекції проксимального відділу плечової кістки, ендопротезування плечового суглоба однополюсним імплантатом. Хворі одержувати лікування у відділенні з 1999 по 2013 р. Залежно від типу резекції пацієнтів розподілено на 2 групи. 1-ша група — 12 хворих після резекції зі збереженням механізму відведення (тип А за M. Malaver, 1991), 2-га група — 25 хворих без його збереження (тип Б). Функціональну оцінку проводили за шкалою MSTS (методика Enneking, 1993).
Середні показники функціональних результатів після резекції: тип А — 85,6%, тип Б — 63,7% (р<0,05). Інфекційні ускладнення виявлено у 2 хворих (5,4%), з видаленням імплантата — у 1 (2,7%), асептичну нестабільність імплантата після резекції — у 1 (2,7%) (за рахунок пацієнтів 2-ї групи). Переломів елементів ендопротеза не відмічено.
Ендопротезування як спосіб реконструкції після резекції проксимального відділу плечової кістки є методом вибору, особливо у випадках із мінімальним ураженням прилеглих тканин, з можливістю відновлення функції плечового суглоба до 85,6%.
Leave a comment