Особливості сучасної променевої терапії при лікуванні хворих із пухлинами органів верхніх дихальних шляхів
Іванкова В.С., Скоморохова Т.В., Столярова О.Ю., Кротевич М.І., Палій М.І., Макаренко А.А., Перепечкіна В.Т.
Злоякісні пухлини верхніх дихальних шляхів (ВДШ) відносять до рідкісних патологій. За даними А.І. Пачеса, Е.С. Огольцової та ін., на сьогодні пухлини цієї локалізації становлять 1–2% усіх злоякісних новоутворень людини. Рак ВДШ виявляють у всіх вікових групах, але найбільш високий рівень захворюваності реєструють в осіб середнього і старшого віку. Так, за даними багатьох вчених, близько 65% хворих зі злоякісними утвореннями ВДШ старші 50 років.
Мета дослідження — провести порівняльний аналіз результатів лікування хворих із місцево-поширеними формами злоякісних новоутворень ВДШ з використанням лінійного прискорювача електронів (ЛПЕ) та гамма-терапевтичного апарата «Тератрон».
За період з 2001 р. на базі Національного інституту раку у відділенні дистанційної променевої терапії проведено лікування 151 пацієнта зі злоякісними пухлинами ВДШ. Хворі були поділені на 2 групи. Пацієнти I групи (n=90) отримували променеву терапію на гамма-терапевтичному апараті «Тетратрон» з енергією 1,25 МеВ разовою вогнищевою дозою (РВД) 2,2–2,4 Гр, до сумарної вогнищевої дози (СВД) 30 Гр на I етапі. На II етапі СВД доводили до 60 Гр. II групу становили пацієнти (n=61), яких лікували на апараті ЛПЕ з енергією 6 МеВ (РВД 2,0 Гр, СВД доводили до 60 Гр без перерви). Усі хворі перебували на стаціонарному лікуванні у відділеннях радіаційної онкології чи пухлин голови та шиї. Променеву терапію призначали після повного клінічного обстеження та гістологічної верифікації діагнозу.
У результаті проведення променевої терапії у більшості пацієнтів зі злоякісними пухлинами ВДШ вдалося досягти регресії утворення та істотного поліпшення якості життя. У I групі позитивну клінічну динаміку відзначали у 54 (60%) пацієнтів. Менш вираженого ефекту від проведеного лікування досягнуто у 36 (40%) хворих. У II групі позитивну клінічну динаміку констатовано у 41 (68%) пацієнта. Менший ефект від терапії одержано у 20 (32%) хворих.
Зареєстровано загальні променеві реакції у пацієнтів обох груп: погіршення апетиту, непостійний головний біль, порушення сну та загальний дискомфорт. Реактивні зміни слизових оболонок і шкіри виникали у пацієнтів I групи при СВД 20–25 Гр, у хворих II групи — при СВД 45–50 Гр, що дозволило пацієнтам II групи підводити СВД у повному обсязі без перерви. Незважаючи на захист зони очного яблука блоками, виникли симптоми гострого променевого ушкодження ока: 7 випадків — у I групі та 5 — у II. Найчастіше відзначали сльозотечу і гіперемію кон’юнктиви. В окремих випадках прояви катарального кон’юнктивіту супроводжувалися помірним набряком повік і частковим випадінням вій.
Представлені дані вказують на нижчий відсоток променевих реакцій у пацієнтів II групи (64%), лікування яких проводили на ЛПЕ, на відміну від пацієнтів I групи (92%), яким променеву терапію виконали на гамма-терапевтичному апараті «Тератрон». Таких результатів вдалося досягти завдяки застосуванню комп’ютерної томографії з віртуальною симуляцією, сучасної планувальної системи, фіксувальних пристроїв, а також лазерних приладів, що дозволило точніше відтворити сеанси опромінення пацієнтів, а також знизити дозу іонізуючого випромінювання на критичні органи та прилеглі тканини, тим самим поліпшити результати лікування та якість життя хворих.
Leave a comment