Зв’язок рівня мітотичної активності та кількості нуклеїнових кислот у ядрах клітин епітеліальних пухлин товстої кишки
Білок Ki-67 нині є загальновизнаним маркером клітинної проліферації. Визначення цього протеїну знайшло широке використання в онкології, а частина Ki-67-позитивних пухлинних клітин (Ki-67 індекс мічення) нерідко корелює з клінічним перебігом раку.
Проведені на матеріалі, взятому від 130 хворих з епітеліальними пухлинами товстої кишки (ЕПТК), дослідження показали, що поява ознак малігнізації у ЕПТК супроводжується підвищенням середнього вмісту ДНК у їх ядрах. Зростання рівня анаплазії, навпаки, характеризується зниженням цього показника. Враховуючи те, що серед усіх типів ЕПТК за ступенем диференціювання (В, М, G1, G2, G3) є пухлини з різним вмістом ДНК, плоїдність не може бути використана як самостійний показник для уточнення стадії розвитку пухлини.
Різноспрямованість змін мітотичної активності (зниження, а потім підвищення у міру пухлинної прогресії), значні діапазони їх перекриття та її коливань не дають можливості з високим ступенем достовірності використовувати індекс мічення при визначенні злоякісного потенціалу конкретної окремо взятої пухлини.
Серед ЕПТК можна виділити пухлини, що мають протилежні вектори формування їхнього клітинного спектра. Один характеризується зниженням мітотичної активності, а інший, навпаки, її зростанням на тлі збільшення вмісту ДНК у пухлинних клітинах.
Гетерогенність ЕПТК за вмістом ДНК/проліферативною активністю є показником різноманітності властивостей та життєздатності клітин пухлини, що пов’язане з різними патогенетичними механізмами їх виникнення. Комплексна оцінка цих параметрів може стати додатковим високоінформативним критерієм гістологічного визначення потенції розвитку ЕПТК.
Leave a comment