Рак грудної залози (РГЗ) — це найчастіша форма раку, що виникає протягом життя у 1 з 9–13 осіб жіночої статі віком від 13 до 90 років. РГЗ посідає друге місце за частотою після раку легені серед онкологічних захворювань у популяції загалом, враховуючи чоловіче населення. Хіміотерапія є одним із ключових методів спеціалізованого онкологічного лікування пацієнток із РГЗ. Однією з найбільш ефективних методик є застосування таксанвмісних схем у II лінії поліхіміотерапії (ПХТ) РГЗ; у пацієнток з тричі негативним або дуктальним РГЗ; при HER2new (+++) РГЗ, при

поширених формах РГЗ, які відповідають ІІІ–ІV стадії захворювання [3]. Низка авторів рекомендують не тільки розширити показання до застосування таксанів при РГЗ, але й збільшити кратність циклів неоад’ювантної ПХТ до 6 [2, 4].

Неврологічні побічні ефекти таксанів є суттєвим обмежувальним фактором у їх широкому застосуванні, що загалом знижує можливість їх призначення і, зрештою, погіршує результати лікування РГЗ у цілому [1]. Метою нашого дослідження було вивчення ефективності препарату Медітан у корекції неврологічних розладів, пов’язаних із застосуванням таксанів у хворих на РГЗ.

Об’єкт і методи

Діючою речовиною препарату Медітан є габапентин (1-(амінометил)-циклогексаноцтова кислота) — структурний аналог гамма-аміномасляної кислоти, зареєстрований у 1994 р. як протиепілептичний засіб. Препарат виявив високу ефективність у корекції нейротоксичних проявів при інших захворюваннях, у зв’язку з чим був запропонований як препарат супроводу в таксанвмісні схеми ПХТ при РГЗ [5, 6].

Нами проведено аналіз лікування 91 пацієнтки з РГЗ, в яких були показання до застосування таксанвмісних схем ПХТ. Хворі були у віці від 35 до 65 років, середній вік становив 51±3,2 року. Усі пацієнтки попередньо, за 21 добу до дослідження, отримали 1 цикл ПХТ, який включав паклітаксел 175 мг/м2 та доксорубіцин 50 мг/м2. Через 10 діб після проведення описаної схеми ПХТ усіх хворих оглянуто, у них відзначено прояви неврологічних розладів різного ступеня вираженості. Раніше такі прояви ми найчастіше реєстрували при застосуванні таксанвмісних схем ПХТ. Пацієнток рандомізовано в 3 групи залежно від застосування препаратів супроводу. У I групу ми включили 30 хворих, яким призначали Медітан за схемою: 1-ша доба — 300 мг; 2-га — 600 мг; з 3-ї по 10-ту добу — по 900 мг, на 11-ту добу — 600 мг, на 12-ту — 300 мг. У II дослідну групу ввійшли також 30 пацієнток, яким препаратом супроводу призначено диклофенак у дозі 150 мг/добу внутрішньом’язово за 2 введення протягом 5 діб. У III групу дослідження рандомізовано 31 пацієнтку, в яких як препарат супроводу застосовували німесулід 200 мг/добу в 2 прийоми перорально після їди протягом 7 діб. У жодну з груп дослідження ми не включали пацієнток із виразковим анамнезом, активною виразковою хворобою чи гіперацидним гастритом.

Враховуючи суб’єктивний характер скарг, які виникають при неврологічних розладах, пов’язаних із застосуванням таксанвмісних схем ПХТ при РГЗ, критерієм ефективності препаратів супроводу в їх корекції ми вважали відсутність кожної неврологічної скарги, оцінюючи результат як 0 балів, а наявність скарг — як 1 бал. Результати ми порівнювали при первинному огляді через 10 та 15 діб після I схеми ПХТ і на 21-шу добу, коли пацієнти були госпіталізовані на II курс ПХТ. Після II курсу ПХТ — контроль відповідно через 10; 15 і 21 добу.

Результати та їх обговорення

До початку ПХТ із застосуванням таксанвмісних схем у всіх жінок, обраних для дослідження, не було неврологічних побічних ефектів. Через 10 діб після I циклу ПХТ достовірно (р<0,05) найбільш виражені побічні ефекти (парестезії, міалгії та артралгії) виявили у жінок, яких ми включили в I групу, порівняно з II та III групами, прояви у яких достовірно не відрізнялися (р>0,05). На 15-ту добу після I циклу ПХТ у І групі, в якій пацієнтки приймали Медітан, достовірно (р<0,05) зменшилися всі побічні ефекти, у тому числі парестезії, а в ІІ і ІІІ групах достовірних змін не відзначено (р>0,05). У ІІ групі, в якій застосовували диклофенак, достовірно мінімізувалися лише прояви артралгії (р<0,05), а в ІІІ (німесулід) — міалгії (р<0,05). Через 21 добу після I циклу ПХТ, коли пацієнток повторно госпіталізовано для проведення чергового циклу, вираженість усіх побічних ефектів достовірно (р<0,05) зменшилася лише у І групі. У ІІ та ІІІ групах кількість випадків міалгії та артралгії достовірно не змінилася (р>0,05), а парестезії — навіть достовірно збільшилася. Через 10 днів після II циклу ПХТ у ІІ і ІІІ групах усі побічні ефекти достовірно збільшилися (р<0,05) при зіставленні на момент госпіталізації на II цикл ПХТ, що відповідало 21 добі після I циклу. У І групі в цей самий період побічні явища достовірно не змінилися (р>0,05). Через 15 днів після II циклу ПХТ вираженість побічних ефектів у різних групах була схожою із такою на 15-ту добу після I циклу ПХТ, а саме: у І групі достовірно (р<0,05) зменшилися всі побічні прояви, у тому числі парестезії, які в ІІ і ІІІ групах достовірно не змінилися (р>0,05). У ІІ групі достовірно зменшилася вираженість лише артралгії (р<0,05), а в ІІІ — міалгії (р<0,05). Абсолютні значення парестезії в ІІ і ІІІ групах були найвищими за весь період спостереження від початку лікування. Через 21 день після II циклу ПХТ прояви парестезії в ІІ і ІІІ групах достовірно не змінилися (р>0,05) порівняно з 15-ю добою після II циклу ПХТ, практично досягнувши максимуму в ІІІ групі. У І групі через 21 день після II циклу ПХТ прояви парестезії достовірно не відрізнялися від зафіксованих на 15-ту добу після II циклу ПХТ, будучи практично втричі рідшими порівняно з ІІ і ІІІ групами. Абсолютні значення наявності побічних ефектів у досліджуваних групах, оцінені в балах, подано в таблиці та графічно представлено на рисунку.

Таблиця. Результати дослідження побічних ефектів таксанвмісних хіміопрепаратів у жінок, хворих на РГЗ, у І, ІІ і ІІІ групах дослідження. У І групі як препарат супроводу застосовували Медітан; ІІ — диклофенак; ІІІ — німесулід

Рисунок. Динаміка неврологічних побічних ефектів таксанвмісних хіміопрепаратів у жінок, хворих на РГЗ, залежно від застосування препаратів супроводу

З огляду на порівняльну оцінку ефективності Медітану в корекції неврологічних побічних ефектів таксанів привертає особливу увагу зниження частоти проявів парестезії, що практично не вдається відкоригувати іншими препаратами супроводу. Збереження інших побічних ефектів на приблизно сталому рівні, незважаючи на продовження циклів таксанвмісних ПХТ, зрештою, дає можливість надалі застосовувати зазначені схеми.

Висновки

Медітан достовірно зменшує вираженість і запобігає наростанню у подальшому усіх неврологічних побічних ефектів таксанвмісних схем ПХТ у хворих на РГЗ порівняно з іншими препаратами супроводу. Корекції парестезії досягнуто лише Медітаном, у той час як інші препарати супроводу чинять вибірковий вплив на побічні явища: диклофенак достовірно знижує прояви артралгії, а німесулід — міалгії.

Список використаної літератури

1. Абузарова Г.Р., Прохоров Б.М., Соколенов А.С., Шахнович Е.Б. (2008). Соврем. онкол., 10 (1): 42–44.
2. Боядзиса М.М., Лебоуиц П.Ф., Фрейм Дж.Н., Фоджо Т. (2009) Краткое руководство по лечению опухолевых заболеваний. Практическая медицина, Москва. 992 с.
3. Переводчикова Н.И. (2011) Руководство по химиотерапии опухолевых заболеваний. Практическая медицина, Москва. 512 с.
4. Тарутинов В.И. (2006) Молочная железа: рак и предраковые заболевания. Книга Плюс, Киев. 415 с.
5. Keskinbor K., Pekel A., Aydinli I. (2010). Междунар. неврол. журн., 8 (38) (http://www.mif-ua.com/
   archive/issue-15215/article-15243/).
6. Mao J., L.L. Chen (2009). Здоров’я України, 5(1): 43–44.

Адреса:
Муса Олена Набілівна
21021, Вінниця, Хмельницьке шосе, 84
Вінницький обласний клінічний онкологічний диспансер
Тел.: (0432) 51-11-71
E-mail: doktorelena@mail.ru

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code