Вступ

В організмі постійно проходять реакції вільнорадикального окислення ліпідів, основним субстратом яких є фосфоліпіди мембран [1]. При гідролізі ліпідів утворюються лізосполуки та жирні кислоти (ЖК), а ЖК є субстратом і джерелом утворення вільних радикалів та ліпоперекисів [7].

Процеси перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) беруть участь у фізіологічних і патологічних процесах. Нормальне функціонування організму залежить від стану цитоплазматичних мембран, порушення структури яких при зміні процесів ПОЛ є причиною розвитку патологічного процесу (у тому числі запалення) [2, 3].

До складу фосфоліпідів біологічних мембран входять ЖК, серед яких найбільш чутливими до процесів ПОЛ є лінолева (С18:2) й арахідонова (С20:4). У процесі ПОЛ вільні радикали утворюються із залишків ЖК молекул ліпідів (пероксиди), які ініціюють ланцюг їх реакцій.

У просвіті товстої кишки в процесі бактеріальної ферментації неперетравлених харчових і ендогенних білків (слиз і злущені епітеліальні клітини) утворюються оцтова і пропіонова кислоти, а також масляна ЖК (коротколанцюгова) [5]. Найважливішою з них є масляна кислота, яка не тільки є джерелом енергії для епітеліальних клітин товстої кишки, а й впливає на широкий спектр клітинних функцій, підтримуючи гомеостаз кишечнику. Масляна кислота здатна сприятливо впливати на стінку кишечнику (зокрема товстої кишки), посилюючи його бар’єрну функцію відносно антигенів. Одним із важливих компонентів цього бар’єра є шар слизу, який покриває епітелій, а масляна кислота посилює продукцію слизу та відновлює рівень антимікробних білків [10, 16, 17]. Масляній кислоті властива протизапальна й антиканцерогенна дія [8, 11, 13], а дефіцит її спричиняє розвиток запальних процесів, виразкового коліту і раку товстої кишки [8, 16]. При загостренні виразкового коліту концентрація масляної кислоти в кишечнику змінюється [16], знижується її концентрація в калі та погіршується здатність слизової оболонки товстої кишки окислювати масляну кислоту [9], при ремісії — здатність до її окислення залишається нормальною [9, 12].

Концентрація коротколанцюгових ЖК у сліпій кишці та калі корелює з товщиною шару слизу [17]. Коротколанцюгові ЖК впливають на моторику вищих відділів шлунково-кишкового тракту і на апетит [14, 15]. Рівень масляної кислоти залежить від кількості довголанцюгових ЖК, адже в організмі людини відбувається взаємоперетворення одних ЖК на інші завдяки приєднанню чи відщепленню вуглецю.

Оскільки ЖК є структурними елементами біомембран і безпосередньо беруть участь у реакціях ПОЛ, їх якісні та кількісні зміни можуть свідчити про наявність патологічного процесу й активність цих реакцій.

Метою наших досліджень є вивчення та оцінка стану спектра ЖК ліпідів у сироватці крові у хворих із поліпами кишечнику.

Для досягнення мети поставлено завдання: вивчити стан ЖК ліпідів у сироватці крові у здорових осіб і хворих із поліпами кишечнику та порівняти одержані результати.

Матеріали та методи дослідження

Нами обстежено 35 (35,4%) здорових осіб (І група, порівняння) і 64 (64,6%) хворих із поліпами кишечнику (ІІ група). Вік обстежених — 30–75 років. Хворих із поліпами кишечнику поділили на 2 підгрупи: ІІА і ІІБ. ІІА підгрупу сформували з 31 (48,4%) хворого, у яких виявили 1–2 поліпи, а ІІБ підгрупу — з 33 (51,6%) хворих з більше ніж 2 поліпами кишечнику. У виділених підгрупах хворі суттєво не відрізнялися за віком, статтю, розмірами і ступенем вираженості поліпів, тобто підгрупи обстежених були однорідними за більшістю клінічних характеристик, що дало можливість порівнювати цифрові показники.

Дослідження проводили на базі Національного інституту хірургії та транс­плантології ім. О.О. Шалімова НАМН України, в якому хворі перебували на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні.

Ми проаналізували клініко-анамнестичні та клініко-лабораторні дані, врахували скарги пацієнтів, анамнез захворювання і життя. Використано спеціальні методи обстеження (проктологічний огляд хворого, фіброколоноскопія). За допомогою фіброколоноскопії мали можливість виявити поліпи будь-якого розміру на всіх ділянках товстої кишки та виконати біопсію матеріалу поліпа для подальшого дослідження.

Забір матеріалу поліпа (з метою виключення чи підтвердження малігнізації поліпа) проводили під час ендоскопічного дослідження (зондом) або при поліпектомії. Проводили морфологічне дослідження видаленого поліпа кишечнику.

Для проведення діагностичних ендоскопічних досліджень і поліпектомії в обстежених осіб застосовували різні ендоскопічні апарати з ендовідеосистемою, переважно виробництва фірми «Olympus» (Японія), та набором стандартних інструментів (овальних петель, кулькових електродів та ін’єкторів).

Спектр ЖК фосфоліпідів у сироватці крові вивчали біохімічним методом на газорідинному хроматографі серії «Цвет-500» із плазмоіонізаційним детектором в ізотермічному режимі, який базується на екстракції ліпідів із сироватки, виділенні фосфоліпідів, метилюванні і газохроматографічному аналізі ЖК. Для визначення спектра ЖК ліпідів використовували скляну колонку (розмір 3 м × 0,3 см), заповнену фазою 5% поліетиленгліколю сукцинату, на хромотроні N-A/H-HМФS (розрізнення 0,125–0,160 мм), при температурі випарювача 250 оС, витрати азоту і водню становили35 мл/хв, чутливість шкали — 10-а, об’єм ввідної проби — 5 мл, тривалість аналізу — 20 хв.

У хворих із поліпами кишечнику до оперативного втручання натще брали кров із вени в кількості 3–5 мл одноразовим шприцом у центрифужну пробірку об’ємом 10,0 мл і центрифугували протягом 15 хв при швидкості 1500 об./хв. Потім верхній шар (сироватку) відбирали піпеткою Пастера у центрифужну пробірку для екстракції ліпідів. Підготовку проб і газохроматографічний аналіз проводили згідно з методикою Л.В. Сизоненко і Т.С. Брюзгіної (2003) [8].

Кількісну оцінку спектра ЖК ліпідів у сироватці крові проводили за методом нормування площ шляхом визначення піків метилових ефірів ЖК та їх частки у відсотках [4]. Похибка визначення показників становила ±10%.

Результати досліджень та їх обговорення

Аналіз результатів наших досліджень показав, що у хворих із поліпами кишечнику (ІІА і ІІБ) в обох підгрупах зростав сумарний вміст ненасичених ЖК (у тому числі поліненасичених) та знижувався сумарний вміст насичених ЖК (таблиця). У ІІА підгрупі вміст ненасичених ЖК підвищувався до 59,0±1,6%, у ІІБ — до 64,9±1,6% при 43,0±2,0% у здорових осіб (І група) (р<0,001). Зростання вмісту поліненасичених ЖК в осіб ІІ групи (до 41,8±1,8% у ІІА підгрупі та до 50,3±1,3% — у ІІБ при 18,8±1,8% у здорових осіб; р<0,001) відбувалося в результаті підвищення рівня лінолевої (С18:2) та арахідонової (С20:4) ЖК. Рівень лінолевої ЖК (С18:2) зростав до 25,1±1,5% у хворих ІІА підгрупи та до 24,1±1,5% — ІІБ при 16,0±1,4% у групі порівняння (І група) (р<0,001). Рівень арахідонової ЖК (С20:4) підвищувався до 14,5±1,0% у ІІА підгрупі та до 23,4±1,5% — у ІІБ при 2,8±0,3% у здорових осіб (р<0,001)
Таблиця. Спектр ЖК у сироватці крові хворих із поліпами кишечнику та у здорових осіб

Примітка: *різниця показників достовірна (р<0,001) порівняно з такими у здорових осіб

Сума вмісту насичених ЖК достовірно знижувалася в обох підгрупах — до 41,0±1,6% у ІІА підгрупі та до 35,1±1,6% — у ІІБ при 57,0±2,0% у групі порівняння (р<0,001). У сироватці крові хворих із поліпами кишечнику виявляли міристинову (С14:0) та маргаринову (С17:0) ЖК, яких не було в групі порівняння (р<0,001). У ІІА підгрупі кількість міристинової (С14:0) ЖК становила 13,1±1,0%, у ІІБ — 20,2±1,0%, а маргаринової (С17:0) ЖК — 0,9±0,1 і 2,8±0,4% відповідно. Наявність міристинової ЖК у сироватці крові свідчить про ендокринні зміни в організмі хворих із поліпами кишечнику, а поява маргаринової може бути зумовлена приєднанням бактеріальної інфекції. Вміст пальмітинової (С16:0) та стеаринової (С18:0) ЖК достовірно знижувався: відповідно до 21,4±1,0 і 4,0±0,4% у пацієнтів ІІА підгрупи (р<0,001) та до 7,3±0,7 і 1,5±0,3% — ІІБ підгрупи порівняно зі здоровими особами (р<0,001), у групі яких кількість пальмітинової ЖК становила 41,9±0,9%, стеаринової — 15,1±1,3%.

Основна маса ліпідів після всмоктування в організмі потрапляє в кров’яне русло, оминаючи печінку, — орган, який відіграє важливу роль у метаболізмі ліпідів та утворенні деяких ЖК (зокрема у синтезі пальмітинової та стеаринової). Тому зниження вмісту цих кислот у хворих із поліпами кишечнику є підставою стверджувати про порушення в них функціонального стану печінки, що потребує проведення його корекції.

Таким чином, у хворих із поліпами кишечнику обох підгруп (ІІА і ІІБ) спектр ЖК ліпідів змінений і характеризується зростанням сумарного вмісту ненасичених ЖК (у тому числі поліненасичених) та зниженням вмісту насичених ЖК, що свідчить про порушення метаболізму ліпідів.

Висновок

Зміни спектра ЖК ліпідів у сироватці крові у хворих із поліпами кишечнику залежать від кількості поліпів (при збільшенні їх кількості зміни суттєвіші), що свідчить про участь ЖК у розвитку цього захворювання і ширше розкриває механізми його патогенезу.

На сьогодні основним методом лікування пацієнтів із поліпами кишечнику (доброякісними і малігнізованими) є поліпектомія (механічне відтинання, електроексцизія та електрокоагуляція з використанням струму високої частоти, фотокоагуляція за допомогою високоінтенсивного лазерного випромінювання та аргоноплазмова коагуляція), застосування якої залежить від розмірів новоутворення і яка може призводити до таких ускладнень, як кровотеча та перфорація стінки кишечнику. Проведення такого виду оперативного втручання не убезпечує від виникнення рецидивів.

Виявлені нами зміни в спектрі ЖК ліпідів у сироватці крові хворих із поліпами кишечнику відкривають нові перспективи у профілактиці їх рецидивів шляхом застосування в комплексній терапії лікарських засобів, які впливають на склад ЖК.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Афонина Г.Б., Л.А. Куюн (2000) Липиды, свободные радикалы и имунный ответ. НМУ, Киев. 287 с.

2. Барабой В.А., Сутковой Д.А. (1997) Окислительно-антиоксидантный гомеостаз в норме и патологии / Под ред. Ю.А. Зозули. Ч. 1. Чернобыль-интеринформ, Наукова думка, Київ. 204 с.

3. Владимиров Ю.А. (1991) Свободные радикалы в живых системах. Биофизика, 20: 249 с.

4. Гичка С.Г., Брюзгина Т.С., Веретик Г.М. (1998) Газохроматографический метод определения липидных показателей крови при ишемической болезни сердца. Укр. кардіол. журн., 7-8: 50–52.

5. Головенко О.В., Халиф И.Л., Головенко А.О. (2011) Роль масляной кислоты в лечении органических и функциональных заболеваний толстой кишки. Клинические перспективы гастроэнтерологии, гепатологии, 3: 20–29.

6. Канани Р., Ди Констанцо М., Леоне Л. (2011) Возможные механизмы действия масляной кислоты при заболеваниях кишечника (Пер. с англ. Л. Матвеева). Здоров’я України, 3(21): 8.

7. Коляденко В.Г., Брюзгіна Т.С., Жигулович З.Є. (2005) Оцінка порушень ліпідного метаболізму в організмі за допомогою неінвазивних об’єктів. Буковинський медичний вісник, 2: 129–131.

8. Сизоненко Л.В., Вітовський Я.М., Брюзгіна Т.С. (2003) Вивчення ліпідних показників сироватки крові у вагітних з прееклампсією в динаміці лікування. Медична хімія, 1: 86–88.

9. Augenlicht L.H. (2002) Short-chain fatty acids and colon cancer. J. Nutr., 132: 38045–38085.

10. Barcelo A. (2000) Mucin secretion is modulated by luminal factors in the isolated vascularly perfused rat colon. J. Gut., 46: 218–224.

11. Bocker U. (2003) Responsiveness of intestinal epithelial cell lines to lipopolysaccharide is correlated with Toll-like receptor 4 but not Toll-like receptor 2 or CD 14 expression. Int. J. Colorectal. Dis., 18: 25–32.

12. Fitch S.J. (2005) Short-chain fatty acids modulate gene expression or vascular endothelial cell adhesion molecules. J. Nutrition, 21: 740–748.

13. Hausmann M. (2002) Toll-like receptor 2 and 4 are up-regulated during intestinal inflammation. J. Gastroenterology, 122: 1987–2000.

14. Mcmanus C.M. (2002) Effect of short chain fatty acids on contraction o smooth muscle in the canine colon. Am. J. Vet. Res., 63: 295–300.

15. Rondeau M.P. (2003) Short chain fatty acids stimulate feline colonic smooth muscle conttraction. J. Feline Med. Surg., 5: 167–173.

16. Skrzydlewska E. et al. (2005) Lipid peroxidation and antioxidant status in colorectal cancer. World J. Gastroenterol., 11(3): 403–406.

17. Toden S., et al. (2007) Dose-dependent reduction of dietary protein-induced colonocyte DNA damage by resistant starch in rats correlates more highly with caecal butyrate than with other short chain fatty acids. Cancer Biol. Ther., 6(2): 253–258.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code